Цей день православні християни називали Великий четвер. Він є особливим днем, сповненим глибоких почуттів. У храмах звершуються кілька служб: мала вечеря і звершується Літургія святого Василя Великого – найурочистіша, абсолютно унікальна служба. На ній віруючі приймають Святе Причастя – найважливіше у році для всіх православних.
Увечері відбувається ранок Великої п’ятниці, яку ще називають читанням 12-ти Євангелій. Все зворушливе дійство присвячене прощальній бесіді Ісуса Христа з учнями на Таємній Вечері, переказу Юдою Спасителя, суду первосвящеників і Пілата, а потім – розп’яттю та похованню. Весь цей час віруючі стоять у храмі із запаленою свічкою, а потім, не даючи їй догоріти до кінця, приносять додому і обходять із нею все своє житло.
Головна народна традиція Великого четверга – митися у лазні. З цим і пов’язана назва четверга – “чистий”. До сходу сонця наші предки намагалися вмитися колодязною і ключовою водою, яка, як вважалося, в цей час має особливу цілющу силу. Вмивалися ще водою із срібного посуду або з того, в якому всю ніч лежала срібна річ. Так зберігали молодість, красу та здоров’я.
Один із найпоширеніших ритуалів Страсного четверга – це освячення солі. У народі її так і називали – “четвергова сіль”. Її клали під храмовий престол і залишали на час богослужіння. Священики вважають цю традицію пережитком язичництва і не рекомендують так чинити тому, хто вважає себе православним християнином.
Також пекли паски і дивилися на них, яким буде весь наступний рік: якщо вийшов рум’яний, то й рік буде щасливим. А горілий паску віщував невдачі. З будинку виносили все сміття, щоб позбутися проблем, що накопичилися. Діяла все та ж сувора заборона на лихослів’я, сварки та крик. Не давали грошей у борг, бо побоювалися, що з ними піде й удача. Те саме стосувалося і будь-яких предметів домашнього побуту, кухонного начиння та одягу.
Важливим вважається присвятити цей день очищенню душі, тіла та свого житла.
