fbpx

Дмитро так і не появлявся, та через сусідку Христина дізналася, що він живе уже з іншою. І хоча ще не настало опівніч, але Христина підняла в голову вгору, та прошепотіла відчайдушно: “Будь-ласка почуйте мене хтось там, я дуже хочу стати мамою”

Христина, моя близька подруга ще зі школи, яка ще тоді говорила, що дуже хоче велику сім’ю, та мріяла, як біля новорічної ялинки з майбутнім чоловіком, навколо них кружлятимуть їхні трійко- четвірко дітей. Половина з її мрії здійснилася, їй і справді пощастило знайти доброго чоловіка, проте з дітками так і не складалося.

І що тільки не робила Христина та до кого не зверталася, все марно.

От і цього разу в черговий раз зробивши тест, та побачивши злощасну одну полоску, жінка не стрималася від сліз, однак так, щоб сусіди не почули, адже у них скоро Новий рік, дитячий сміх, веселощі, а в них з Дмитром знову невдача.

Як вже засмутиться він, думала Христина, адже Дмитро хотів мати тільки своїх рідних дітей, а про усиновлення й чути не хотів.

І хоча ще не настало опівніч, але Христина підняла в голову вгору, та прошепотіла відчайдушно: ” Будь-ласка почуйте мене хтось там, я дуже хочу стати мамою”. Та знову вернувшись в реальність, жінка згадала що справді скоро Новий рік, а її чоловіка Дмитра все ще нема. Але раптом, вона почула дивні звуки, які лунали зі сходової площадки.

Христина вирішила спочатку не звертати уваги, але звуки все були голоснішими та нагадували чиїсь плач. То ж не витримавши, жінка підійшла до вхідних дверей та відкрила щоб глянути, що там відбувається.

Прокрутивши замок дверях, та тихенько відчиняючи їх, Христина не повірила в те що побачила.

Прямо перед нею, посеред площадки, лежало у великому ящику, двійко немовлят, укутаних у одне покривало, правда тепленьке. Побачивши їх, Христина одразу злякалась, потім опанувавши себе, вона швидко взяла ящик в руки та знесла до квартири.

Немовлята були голодними, і от у нагоді стали якраз дитячі покупки жінки, які вона заздалегідь закупила, мріявши про своїх діток. Тож вона швидко взяла пляшечку, приготувала суміш та нагодувала дітей.

Христина не знала, як їй дальше вчинити, адже вже за півгодини Новий рік, чоловіка досі нема, ти звертатись в якійсь служби вже не було сенсу.

Тож жінка, разом з двома “маленькими подаруночками”, й зустріла Новий рік, бо чоловік так і не прийшов додому.

А наступного дня, вона все ж вирушила до відповідних служб, то там їй повідомили, що ніхто не приходив та не шукав ніяких немовлят. Тож маленькі гості залишилися з Христиною.

І вона так захопившись турботою про них, зовсім забула за чоловіка, який так і не появився.

Через декілька днів, коли свята минули, Христина все ж намагалася додзвонитись до Дмитра, але ніхто трубки не брав. Ось з дітками вона вирішила, що це для неї подарунок долі, та щоб залишити їх собі, їй потрібна була згода чоловіка та відповідні документи.

А Дмитро так і не появлявся, однак через сусідку вона дізналася, що він живе вже з іншою.

Жінці було дуже боляче від зради чоловіка, але а тут ще через це, що вона залишилась сама, їй не віддадуть дітей, до яких вона так прикипіла.

Христина вже була майже у відчаї, не представляла як їй прийдеться розлучатися з цими “маленькими янголятками”. Однак допомога жінці прийшла несподівано.

Виявляється за її життям пильно слідкував, її однокласник Максим, який вже дуже давно кохав її, та не втрачав надії, що колись вона буде з ним.

Читайте також: Лист до мого першого кохання. Ми разом прокидалися, я була така щаслива. Але ці миті тривали так коротко

От і настав такий момент, Максим про все дізнавшись, приїхав до Христини, та запропонував вийти за нього заміж, щоб жінка могла забрати діток.

Христина від несподіванки не знала що відповісти, але звісно вона погодилась.

От такі “два подаруночки” на Новий рік, вона отримала, хоча й без втрат не обійшлось.

Однак її мрія вже повністю здійснилася, була і велика ялинка і справді люблячий чоловік та найголовніше омріяні дитячі ручки та ніжки, які то піднімались то опускалися з круглого ліжечка, яке гойдалось та яке Христина вже давно придбала, ніби і справді знала та готувалась до зустрічі з такими ” довгожданними гостями”.

Автор:Нінель. Передрук заборонений.

You cannot copy content of this page