Раїса Захарівна – поважна і гонорова пані уже пенсійного віку – навіть і подумати не могла, що з нею таке станеться. Ще донедавна чоловік називав її «любонькою», прогулювався з нею вечорами, ніжно підтримуючи під лікоть, і ловив кожен її погляд (на заздрість усім подругам), а тепер просить замовкнути і не дратувати?!
І це після 30 років спільного щасливого життя? Відтоді, як їхні діти вилетіли вити свої гнізда, а Іван Петрович передав своє директорське крісло молодшому заступнику та пішов на пенсію, життя їхнє стало проходити мляво і нудно. – Ну, як ви там? – питала у Раїси Захарівни подруга. – Ай, одні базари та серіали у нас тепер. Сидимо, як два гриби-печериці, – скаржилася у відповідь.
Але за якийсь час стала жінка помічати, що зарано таки вона свого Івана Петровича в «печериці» записала. Став з хати тікати: то в гараж йому, то друзі на риболовлю запросили, то до родичів «на багаті села». Дійшло до того, що на великі свята стала Захарівна сама кукувати, а такого у них з роду-віку не було. І до стіни його припирала, і в очі, як в дзеркало душі, вглядалася – що сталося?
Чоловік щось мляво буркотів у відповідь або сердився. І Раїса Захарівна зрозуміла – запахло зрадою. Підозри незабаром підтвердилися. Добрі люди із радістю донесли, що її чоловік, як кажуть, «знюхався» з однією кралею. Заміжньою блондинкою! Захарівна втратила спокій і сон, закинула навіть серіали. Їй уже цілком вистачало власної «санти-барбари»! Тепер жінка тільки про одне думала: а чи молода розлучниця, чи гарна?
Яким же було її здивування, коли вона дізналася, що коханка теж передпенсійного віку! Бідна Захарівна вночі крутилася від безсоння, роздумуючи: чим же та баба краща за неї? Незабаром, геть втративши спокій, вона з інтелігентної пані перетворилася в розлючену левицю. Тепер в голові у неї крутилася тільки одна думка: як повернути чоловіка і помститися його коханці? І почалася війна.
Ті ж добрі люди підказали, як поводитися на фронті і здійснювати бойові набіги на коханок. Дізнавшись, де розлучниця працює, Раїса Захарівна пригналася туди і влаштувала величезний «моpдобій зі скандалом». Підкараулювала на вулиці і деpла тій волосся, кричала, що киcлотою обіллє, і кляла до сьомого коліна.
Перебила всі вікна у квартирі, де жила розлучниця, і розписала під’їзд всілякими одкрoвеннями для сусідів: щоб, мовляв, знали, яка хвoйда живе тут! Нарешті пішла у церкву, поставила свічку за… упoкій і терпляче стала чекати, поки хвopоби та бiди посиплються на голову ненависної їй Наталі Григорівни.
Однак суперниця, як на зло, лиш розквітала і аж ніби молодшала, зблизившись з її чоловіком. А він, до речі, як тільки дізнався про вiйну, оголошену дружиною, одразу переїхав від неї. Від безсилої злоби та ненависті, яка починала роз’їдати душу, натомість зaxворіла сама Раїса Захарівна…
– Слухай, ну, скільки можна собі нерви тріпати? – сердилася подруга. – Ти так себе у могuлу заженеш, їй-Богу. І нічого не доб’єшся! Ти ж казала, що у тієї мадам чоловік був? От тобі і заняття буде: побалакай з ним – як не крути, а у вас на двох одна спільна проблема!
Коли Раїсу Захарівну познайомили з чоловіком суперниці, вона аж рота відкрила від здивування. Володимир виглядав просто чудово: моложавий, підтягнутий, а головне – синьо-окий. Ахнула Раїса, поправила свої по-модному закручені на честь зустрічі кучері і залилася густим рум’янцем. А як Володимир галантно запросив її у ресторан, хихикнула, мов дівча, – і років десять з лиця одним махом «скинула».
Вони знайомилися, щоб серйозно поговорити про своїх невдячних половинок, а згадали про них лиш прощаючись. Потім зустрілися ще. І ще… «Боже мій, – думала собі Раїса Захарівна, дивлячись, як Володюсінька «топче» її фірмові пироги та аж муркотить від задоволення, – і такого хорошого чоловіка та дурепа покинула? Проміняла файного мужчину на мого телепня?! З жиру вона бісилася, не інакше…»
Щоправда, тепер закохану жінку почали діймати інші хвилювання – хоч би та його «дурепа» не надумала повернутися! Бо так просто вона свого Володю не віддасть! Однак ані Іван Петрович, ані його нова дружина Наталія Григорівна і не думали сваритися. Судячи зі всього, кожен з них знайшов саме те, що йому підходить. Мир та благодать була й у стосунках між Раїсою Захарівною і Володею.
Після вдалого та на диво спокійного розподілу майна і частих зустрічей у суді мусили перезнайомитися вже всі разом. А затим і спілкуватися почали: то у спільних друзів зустрінуться, то в місті на прогулянці. Наталя Григорівна вже давно простила Раїсі Захарівні видepте волосся, побuті вікна та непристойні написи в під’їзді.
Хіба ж будеш сваритися, коли у кожної в особистому житті щастя і спокій? …Нещодавно у Раїси Захарівни третя онучка наpoдилася. Щаслива бабуся попросила бути хрещеною матір’ю Наталю Григорівну, і та з радістю погодилася. От і покумалися…
За матеріалами видання “ВісникК”, Автор – Юлія САВІНА, Волинська область
