fbpx

Доки ми ще разом. День коли вона постаріла

Пригадую свою маму, коли вона була ще молодою бабусею своїх перших онуків. Завзята, впевнена в собі: двох маленьких внучок забрала, на заднє сидіння машини посадила, сама за кермо – і на дачу.

«Овочі повинні бути тільки з грядки!», «Свіжий суп треба варити кожен день!». Власну думку з кожного питання, помножену на досвід. Активна життєва позиція: «Що ж у вас нічого немає в холодильнику? Я холодцю принесла »,« На, візьми грошей, купи собі теплу зимову куртку, нарешті! »,« Зять, ти що, не можеш полку прибити рівно? Ось дивись, як треба! »Ну і так далі, ви розумієте.

Які основні проблеми у молодих батьків зі старшим поколінням? Два варіанти: «Спасибі, але не лізь в наші справи» або, навпаки: «Їм немає ніякого діла до онуків, живуть своїм життям!». Ми або відвойовуємо свій простір і вибудовуємо кордон, або засмучуємося від небажання старшого покоління нам допомагати. Іноді і те, і інше «в одному флаконі».

Читайте також: Ми так часто ігноруємо і зневажаємо її. Притча що допоможе згадати про душу

Але раптом в якийсь момент ти розумієш: бабуся вже не може залізти на розлогі дерева, щоб зірвати яблука.Не йде гуляти з онуками в дальній ліс по гриби і ягоди: ломить ноги. Не може відвезти дітей на гурток і чекати там годину: від довгого сидіння в незручній позі починає боліти спина. Їй важко забирати внука з садка: група на третьому поверсі. Так що там говорити – вона вже ледве доїжджає на автобусі до нас, що живуть в сусідньому мікрорайоні, і довго сидить в коридорі, відпочиваючи від дороги.

Ти мінімалізуєш навантаження на бабусю, залучаєш няню, старших братів-сестер. Але якщо ти довго не просиш її про допомогу з онуками – вона ображається. «Зовсім ви мене забули», говорить. «Що ж я, вже не потрібна стала?», Дорікає. «Це для мене – моя робота, для чого мені тоді жити взагалі?», Наполягає.

Поступово з’являються і заповнюють її життя інші «роботи»: обстежитися в поліклініці, походити в стаціонар на крапельниці, з’їздити в недорогу аптеку за місячним набором ліків. Та й просто переглянути всі улюблені передачі в телевізорі. І ось тепер в цьому «пенсіонерському трикутнику» аптека-лікар-телевізор – тобі, з твоєю сім’єю, твоїми дітьми обов’язково потрібно зайняти якесь своє, але вже інше місце.

Найголовніше – треба, щоб бабуся усвідомила: її люблять, і вона потрібна незалежно від наявності або відсутності допомоги дітям і онукам. Моя мама, наприклад, настільки вже звикла «допомагати», що коли я запрошую її до нас додому просто так, каже: «Ну, що я буду там у вас без діла тинятися». Але якщо літня людина не хвора і може дозволити собі певну рухову активність, то нескладно виробити і інші форми спілкування з нею. Наприклад, ми з молодшими дітьми стали періодично приїжджати до будинку бабусі і «викликати» її разом погуляти на свіжому повітрі. А потім – обідати в кафешці неподалік (щоб не навантажувати маму готуванням, та й просто для різноманітності).

Іноді разом з мамою і сім’єю брата ми їдемо в найближчий парк «годувати качечок», а також себе – бутербродами і чаєм з термоса. Або я купую квитки на щось типу концерту «Білої акації грона запашні» і йду туди з мамою. Або спеціально приїжджає сестра, щоб «культурно вигуляти» маму в музей або на виставку. Моє останнє ноу-хау: я довідалася про районні безкоштовні заходи 55+ (так, такі є! В культурних центрах, в бібліотеках) і найближчим часом збираюся відвідати з мамою майстер-клас з плетіння кошиків (одна вона ні в яку не хоче йти).

Психологи вважають, що життя літньої людини не повинне замикатися навколо проблем власного життєзабезпечення: для збереження інтелекту важливий інтерес до подій навколо і відчуття потрібності. І якщо бабуся хоче допомагати родині, але сил у неї мало, все-таки можна знайти якесь застосування її ентузіазму.

«Напечи пиріжків, у тебе смачніше, ніж в булочній. Я заїду в неділю ввечері, заберу – синові вистачить на два дні брати з собою в школу, він же їх обожнює! ». Зробіть це традицією, якщо бабусі це під силу. «Не можу додзвонитися в клініку, там весь час зайнято. Можеш спробувати завтра з ранку? Ти ж рано встаєш ». Ну і так далі.

Я своїй мамі залишила один день в тиждень, коли вона забирає внучку з саду, трохи прогулюється з нею і приводить додому (чесно кажучи, мені простіше самій, але це їх день). І пару раз на місяць прошу її посидіти з дівчатками ввечері – ми з чоловіком йдемо в гості або в кіно (так, дітей можна вже залишити одних, а маму потім треба відвозити додому, але тим не менше).

Що таке довголіття літнього члена сім’ї? Тягар для вас? Жалість, «смиренність і милосердя»? Зовсім ні. Від довголіття дідусів і бабусь виграє вся сім’я – тут можна і проявити турботу, і отримати безумовну любов, та й просто здорово знати, що у тебе є старенька мама чи бабуся. А ще дбайливе ставлення до старшого покоління – це наочний приклад для покоління підростаючого. Який дає шанс, що і сам ти в старості будеш своїм дітям в радість, а не в тягар.

Джерело

You cannot copy content of this page