Коли мені було 10 років, у нас з’явилися нові сусіди, сімейна пара у яких бувсин з затримкою розвитку. Я спочатку ніяк до нього не ставився. З ним не можна було грати, так як він не дотримувався правил, іноді поводився злегка aгресuвнo. Пам’ятаю, якось привезли пісок для будівельних робіт у двір. Я вийшов будувати замок. Витратив майже годину, вийшло дуже гарно: були вежі, схожі на справжні, зробив ворота з паличок для морозива, викопав рів навколо замку. І тільки япішов на пошуки довгої рівної палички (хотів зробити прапор для замку), як на моєму замку топтався Едуард.
З вікна за цим спостерігала мама. Я розумів, що образити його при мамі не можна – будуть проблеми. З тих пір все і почалося. Я став називати його різними образливими прізвиськами. Друзям дуже сподобалося. Буквально через тиждень Едіка всі ображали. Зараз розумію, що Едик не зі зла зруйнував замок, але в дитинстві я його просто зненавидів після того випадку.
Я час від часу знаходив спосіб, як образити Едика: взимку, коли Едик виходив ліпити снігову бабу я закидав його сніжками, причому ліпив дуже тверді сніжки. Ховав його іграшки, з якими він виходив у двір. Він потім ходив і плакав – шукав їх.
Читайте також: Вона старша за нього на 15 років !!! Мій хлопчик потрапив в руки до старої хижачки
Через якийсь час я перестав гнобити сусіда. Мені було просто не до нього. Запара на навчанні, нові друзі, нові інтереси. У дворі я більше не гуляв, а Едику мати забороняла йти далеко.
Минув час. У 22 роки я переїхав від батьків. Так вийшло, що залишився жити в столиці. Одружився. І ось у мене народилася дитина. Діагноз – мікpoцефaлія. У дитини був маленький чepeп. Лікарі зробили безліч аналізів. Виявилося, що дитина страждала від рідкісного гeнeтuчного розладу – синдром Лежен (іноді називають синдромом котячого крику). Дитині вже два з половиною роки, всі ознаки того, що син розумово відсталий.
Доля не позбавлена іронії. Мені здається, що вищі сили є, і вони мене карають! З дружиною боїмося заводити другу дитину. Що якщо і вона народиться з цим синдромом ?! Ми двох дітей з проблемами розвитку просто не потягнемо.
Нещодавно ми приїхали в гості до моїх батьків. А сусіди живуть все так же, як жили. Його батьки продовжують працювати. Едик (вже дорослий чолов’яга) кожен день грає у дворі. Увечері я зайшов в гості до сусідів. Вони вечеряли. Приніс їм два кошики смачної полуниці. Пам’ятаю, що Едик в дитинстві обожнював полуницю. Сподіваюся він мене пробачить, хоча два кошики полуниці точно ніяк не виправлять того, що я творив в дитинстві
