Доньці Мар’яни Насті п’ять років, у садочку жодного дня не була, мама відмовилася її туди водити. Мар’яна вважає, що сенсу від садочків немає.
Вона каже, що це підтримка для працюючих мам, у яких немає іншого вибору, тому вони й віддають дітей у садок.
Свою доньку жінка водить на розвивальні заняття і танці, вже всі музеї обійшли, навчила читати й писати, хоча дівчинка тільки через рік піде до школи.
” Ой, якщо у неї є така чудова можливість сидіти вдома, а чоловік добре заробляє, то яка проблема?”,- багато хто б сказав.
Якби ж її чоловік заробляв нормально. Останнім часом у нього виникли проблеми.
Довелося змінити роботу через кризу, його відділ скоротили.
Довго шукав нову роботу, лише нещодавно знайшов.
Але там теж якась плутанина: вже три місяці працює, а ще жодної зарплати не отримав.
Співробітники кажуть, що це звичайна справа в цій компанії – затримки трапляються часто.
” Цікаво. А як вони тоді зводять кінці з кінцями, якщо дружина сидить вдома без роботи, а чоловік місяцями грошей не бачить?”
Виявляється батьки Мар’яни заможні.
Щомісяця переказують їй на картку двадцять п’ять тисяч гривень. Уявляєте?
Просто так – на життя. Якось сестра запитала у Мар’яни, чи не соромно їй постійно брати гроші від батьків:
” Ти доросла жінка, руки,ноги на місці, а твої батьки вже не молоді, скоро на пенсію підуть”.
А сама жінка дивується таким питанням і нічого поганого в цьому не бачить.
Мовляв, гроші вона бере не в чужих людей, а в рідних батьків, та й самі вони впевнені, що повинні допомагати доньці.
Батьки Мар’яни розбагатіли ще в дев’яностих: відкрили свою справу, вдало її розкрутили і почали заробляти шалені гроші.
Мама щотижня відвідувала салони краси, а тато купив по квартирі кожному члену родини. Мар’яні теж приділяли багато уваги: водили по атракціонах і кафе.
Словом, ні в чому їй не відмовляли: заходили в магазин іграшок і купували все, що вона хотіла. Звісно, донька обожнювала своїх батьків.
Мама Мар’яни теж не сиділа склавши руки: працювала на благо компанії. І ось, коли дівчині виповнилося вісімнадцять років, батьки купили їй заміський будинок і дорогий автомобіль.
Якщо ви думаєте, що після повноліття батьки припинили допомагати Мар’яні, то це не так. Вона вступила до платного університету, і все оплачували батьки. Купували їй путівки за кордон, дорогі речі та одяг.
” Звісно, вони й далі допомагають Мар’яні фінансами” – розповідає молодша сестра жінки Іванна. Вона сама вже давно сама себе забезпечує, хоча поки й не одружена.
А Мар’яні вже тридцять два роки. Коли вони з чоловіком одружилися, батьки подарували їм новеньку машину і подорож на Мальдіви.
Молоді перебралися до заміського будинку. Згодом Мар’яна стала при надії і привела у світ доньку. Треба сказати, що до появи дитини жінка майже ніде не працювала.
Так, були якісь підробітки на пів року, аби не сидіти вдома. А тепер, коли є дитина, взагалі можна не працювати.
Питається: а навіщо? Гроші ж капають.
Батькам вже давно за шістдесят, але вони й досі займаються бізнесом.
Доходи вже не ті, що були колись, але гроші дочці дають регулярно. І працювати не залишають, бо вже не можуть без справи.
” Я вже скільки разів питала у Мар’яни, як її не мучить совість, що вона бере гроші у батьків.
Мені було б соромно. Якщо чесно, то їй уже потрібно допомагати їм, а не навпаки. А вона мені відповіла, що я їй просто заздрю” – говорить сестра жінки.
Як ви вважаєте, правильно чинить Мар’яна?
Зоряна Остапенко
