Дядя Саша зібрав речі і пішов. Більше він не приходив. А незабаром почали приходити інші дядьки. Але таких як дядько Саша, більше не було. Не стало і їжі в будинку

Тата у Іринки не було. Ну принаймні вона його ніколи не бачила. До п’яти років вона жила з мамою. Іноді приїжджала бабуся, але швидко їхала, так як мама сильно лаялася з нею. Ще у мами часто з’являлися дядьки. Різні. Деякі жили у них довго, по кілька місяців. Інші зникали через тиждень. Всіх Ірочка не пам’ятала, але один їй запам’ятався добре. Дядько Сашко.

Він був найкращим і він дуже дбав про них з мамою. Купував продукти і цукерки для Іринки. Вони всі разом ходили гуляти в парк. І там Ірочка навіть прокаталася на каруселі. Найголовніше, що мама тоді не вживала смердючих напоїв. І навіть не сварила її, як зазвичай.

Мама була дуже веселою і вони весело проводили вечори, сидячи за кухонним столом. Пили чай, розмовляли про різне. Але одного разу мама таки не втрималася і таки напилася тієї гидоти, тому вони з дядьком Сашком посварилися.

Дядя Саша зібрав речі і пішов. Більше він не приходив. А незабаром почали приходити інші дядьки. Але таких як дядько Саша, більше не було. Не стало і їжі в будинку. Мама йшла вдень і поверталася вже дивною. Іноді не одна.

Найулюбленішими ласощами для Іринки став хліб. Звичайний черствий хліб. Його можна було довго жувати розсмоктуючи і не ковтати. Так менше хотілося їсти. Потім мама захворіла. Вона почала колоти собі уколи з ліками. Після них мама ставала веселою. Грала з нею. Але потім довго не прокидалася. Хоча Іра термосила її і просила їсти. Так тривало довгий час.

Одного разу прийшла бабуся і забрала Іринку. Там її смачно годували і грали з нею. У бабусі їй було добре. Але навіть після смачної вечері Ірочка просила: – Бабусенько, а можна мені скибочку хлібця? І щиро дивувалася, чому бабуся плаче, адже у них все так добре. Шкода тільки мами поруч не було.

Фото ілюстративне з вільних джерел