У бабусиній квартирі, ніхто не проживав. Ліді вона дісталася у спадок. А тут, Лідії Михайлівні зателефонувала сестра з провінції і попросила … – Можна в порожній квартирі поживе на час навчання дочка Лариса з другом своїм Едиком. Вони в університеті навчаються на другому курсі і разом проживають вже з першого курсу, але за орендоване житло платити дорого, а квартира все одно пустує.
Що ж не пустити молодих. Нехай живуть. І ось до початку навчального року, рідня приїхала. За навчання їхні батьки платили гроші. Ларисі було 19 років, а її бойфренду 18-й рік. Він в школу пішов з 6 років.
Нічого собі подумала Михайлівна, ще як то кажуть під носом не обсохло, мамки з папками гроші за навчання платять, а вони бачте, як себе називають, «цивільні» чоловік і дружина. Але, як то кажуть, це їхня справа. Нехай комунальні платежі сплачують і живуть собі, вчаться.
Лідія відвідувала їх раз на місяць. Приїде, поцікавиться, як справи, чи не потрібна допомога?
– Так все нормально, – відповідали молоді, – тільки от, не займете нам грошей, батькам зарплату затримали. Чекаємо, коли на картку переведуть нам.
Михайлівна займала раз, два, потім питає племінницю: – Ларо, зараз молодь підробляє, після навчання можна працювати в кафешках, їх поруч повно. Та й хіба мало ще де. Едик молодий хлопець, рослий телепень, силушкой Бог не обділив. Ми ось, коли одружилися з чоловіком, він був курсантом, ночами вагони розвантажував на жд сортувальній станції. У дні нашої молодості особливого підробітку, крім цього і не було.
– Ви що, Тьоть Лід, Едіку тільки через місяць 18 років виповнюється, його ніде не беруть. Він взагалі до роботи не пристосований, стілець на кухні розхитався, так коханий мій навіть підкрутити гайки не зміг, сама ремонтувала.
– Ну і суджений у тебе, – здивувалася Лідія. – І навіщо він тобі такий?
– Тьоть Лід, ви не розумієте, у нас – Любов.
Фото спеціально для Особлива
