В особі свекрухи я знайшла другу маму. Ми вже 7 років живемо під одним дахом, і не тому, що нам з чоловіком більше жити ніде – у мене є квартира. Гроші зі здачі в оренду моєї однушки я віддаю Василині Іванівні – для неї це непогана надбавка до пенсії по інвалідності. Вона, в свою чергу, допомагає мені з донькою – зустрічає її зі школи і робить з нею уроки.
У трикімнатній квартирі Василини Іванівни ми окупували дві кімнати – в одній дочка, у другій живемо ми. Я не розумію, як дві дорослі жінки не можуть знайти спільну мову і починають несамовито ділити чоловіка. Адже одружившись, чоловік не повинен викреслювати матір зі свого життя, а мати не повинна лізти в сім’ю сина.
Спочатку була просто взаємна ввічливість, ми прощали одна одній дрібні помилки, притиралися. Зараз ця ввічливість переросла в глибоку повагу і любов. Мені іноді здається, що Василина Іванівна любить мене більше, ніж власного сина. Жити ми почали разом з досить поважної причини: бабусі чоловіка був потрібний догляд, а у Василини Іванівни, на тлі переживань за матір, почалися проблеми з серцем. Ми зібрали речі, здали квартиру і переїхали.
У свекрухи є сестра – Ганна Іванівна. На знак подяки за догляд, бабуся чоловіка поділила спадщину між дочками так: однокімнатна – Ганні Іванівні, а трикімнатна – моїй свекрусі. І розділ був справедливим – на лікування та догляд за бабусею не тільки моя свекруха витрачала колосальні гроші, але і ми з чоловіком.
Тітка Аня зі своєю дочкою Лізою, в свою чергу, у бабусі чоловіка навіть не з’являлися, повністю відхрестившись від догляду за хворою бабусею. Перший час вони намагалися оскаржити несправедливий, на їхню думку, розділ квартир, але у них нічого не вийшло.
Нещодавно тітка Аня подзвонила і попросилася в гості, для важливої розмови. – Знаю я її «важливу розмову», знову буде або гроші клянчити, або вимагати квартиру поділити. – зітхнула Василина Іванівна.
Прийшла Ганна Іванівна не одна, а з вагітною дочкою і зятем. Не стала зволікати, Анна Іванівна з порога позначила мету свого візиту, довірчим тоном вимовляючи моїй свекрухи: – Зять у мене – безприданник, ні кола, ні двора, та з роботою у нього проблеми. Зате онука мені зробив. Жити вчотирьох в однокімнатній – тісно буде. Ось і хочу запропонувати: ти в мою квартиру переїдеш, діти з онукою – до невістки повернутися, а ми з Лізонькою, дитинкою, та зятем моїм недолугим – тут розташуємося. Природно, треба буде офіційно все оформити. Дивись, сестра, найдорожче тобі від серця відриваю – квартиру свою. І від тебе того ж чекаю. Ти обмозгуй, поки гостей чаєм пригощати будеш.
Ми з чоловіком переглянулися. Добре тітка Аня придумала, нічого не скажеш. Мені б так обмінятися – однушку на трьошку, я б з радістю. Пиріжки доїли, чай випили. Анна Іванівна відкинулася на спинку крісла і запитала: – Ну що, якою буде твоя позитивна відповідь? – розсміялася вона на свій жарт.
– Боюсь це не можливо. Внучка у мене доросла вже, їй окрема кімната потрібна, заважати вона батькам в однокімнатній квартирі буде. – спокійно сказала моя свекруха.
– А мені, по-твоєму, дочка з чоловіком і дитиною заважати не будуть? Ти ж маму проти мене налаштувала і квартиру її захопила. Це з твоєї подачі мама мені дідову квартиру, як кістку кинула. Ти добре подумай, а то він – Анна Іванівна багатозначно потикала пальцем вгору – все бачить.
Василиса Іванівна, провівши гостей, зітхнула: – Ну почалося. Да хоч раз би вона до мами прийшла. Ні, тільки дзвонила і питала: «Жива ще?», Безсовісна. А квартиру їй подавай.
Через кілька днів Ганна Іванівна підкараулила мене біля під’їзду: – Здрастуй. Сестра моя жадібна ні за що квартиру мені не віддасть – совісті не вистачить. А ти, я бачу – хороша людина. Тому зробимо так: ти, дитино, свою квартирку моїй доньці віддаси. Тобі ж вона ні до чого – ти все одно з сестрою моєю живеш. А як її не стане – буде у тебе квартира, я знаю – у неї серце хворе, недовго їй залишилося. Ну що, домовилися? Чи тобі Лізоньку не шкода? Вона ж дитинку чекає.
Я відмовилася і пішла додому під лайки тітки Ані. Просто дивно, як в одній сім’ї могли вирости дві абсолютно різні жінки: моя свекруха – доброї душі людина, і її сестра – хитра баба, яка вважає що всі їй повинні.
