Всі знайомі їй говорили, що цей хлопчина спеціально з нею, на її трикімнатну сподівається. А вони, куди там, одружилися. Правда людей на такому весіллі не було, тихо розписались і все, готово. Навели довідки про нареченого цього.
Звичайний заводський хлопчина-сирота на ім’я Ваня, жив в гуртожитку. Нічим не примітний. Але мав Іван деякий неприємний момент в своїй робочій кар’єрі. Якось у нього на зміні один роботяга загинув. Довго не з’ясовували. Ваня сказав, що той був нетверезий, ще кілька інших робочих підтвердили, ну і все на цьому. Джерело
Тільки після цього інциденту виявилося, що хата цього роботяги була продана одному зі знайомих Івана за досить низькою ціною. Тут теж Іван вийшов з води сухим, чи мало то збігів. Тут з бабкою якась авантюра. А може ні? Живуть молодята добре. Люди бачать, постійно разом гуляють. Все ніби непогано.
Час минав, і всі вже звикли бачити цю пару, а тут стала Антоніна Сергіївна одна прогулюватися. Цікавилися у неї, де ж її молодий коханий. А та відказала, мовляв у відрядження від заводу поїхав. Далі час минув, а Вані не видно. «Захворів чоловік», – говорила Антоніна. Тут зима почалася, всі по домівках поховалися. Бабцю ту і не видно, Ваня теж не зрозумій де.
А тут світло в будинку відключили. Ходив електрик по квартирах. За збігом обставин проходив повз квартиру Антоніни Сергіївни і почув діалог: – Лежи, падлюка, ти мені все віддаси. Хочеш мою хату, – не отримаєш! Сам мені все віддаси своє, що у того небіжчика відібрав. Чого ти мичишь, гроші за хату де? – чітко говорила баба. Після пролунав тріск скотча.
– Я до тебе з душею, немає у мене ніяких грошей, – тихо промовив чоловічий голос.
– Все брешеш.
– Ні.
Після цього електрик знову почув тріск скотча. Схоже Антоніна Сергіївна знову заклеїла хлопцю рот, так як після цього було чути лише слабке мукання. Електрик в той же момент викликав поліцію. Наряд виявив вже сильно худого Івана, прив’язаного до ліжка мотузками. Бабулю ж забрали до відділку.
Як виявилося, насправді, Антоніна Сергіївна була далеко не безгрішна. Свого часу ця квартира, де вона проживала, належала її чоловікові, якого раптово нестало при невиявлених обставин. Івана бабка сама звабила, доглядала за ним, запрошувала до себе в гості, годувала і поїла його. Той був і радий, що знайшлася йому хоч якась жінка.
Однак, ніяких намірів отримати від бабки квартиру, Іван насправді не мав. Почуття були щирими. Антоніна Сергіївна ж була дуже жадібною і хотіла відібрати у хлопця гроші від нібито проданої ним квартири того самого колеги. Але грошей у Івана не було, так як та угода, насправді, була лише збігом.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
