Цей хлопчина виділявся з усього класу. Навчання давалося йому дуже легко, він добре вчився. Його звати Саша. Він був активістом у школі, завжди брав участь у спортивних та творчих заходах. Вчителі повністю покладалися на нього. Якщо потрібно було зробити щось складне, йому довірили це завдання, а він організував весь клас для виконання цієї роботи.
Саша з усім міг справитися. За відсутності класного керівника він сам міг легко його замінити. Всі слухалися його, він був для них авторитетом, керівником і душею компанії. Крім того, дуже добре грав на гітарі. Хлопець легко міг заволодіти почуттями й думками будь-якої дівчини. Але йому подобалася лише одна – скромна і сором’язлива Оля.
Оля виховувалася матір’ю, яка була жінкою дуже суворих правил. Вона прищепила доньці найкращі моральні якості.
Оля ігнорувала Сашу, вважала його вискочкою. Саша дуже переживав через це, намагався привернути її увагу. Часто гуляв вулицею, де жила дівчина, приносив цікаві книги в школу і пропонував їй почитати, бігав до місцевого клубу на кінопоказ, щоб ще раз побачити Ольгу. Він знав, що вона любить ходити в кіно. Але Оля його не помічала.
8 березня всі хлопці з класу робили дівчатам прості подарунки, а Саша подарував Олі милого плюшевого ведмедика. Їй було ніяково, а вдома по секрету розповіла подрузі про свою симпатію до Саші. Вона зізналася, що просто удає, що не помічає його залицянь.
– Слухай, ти можеш проґавити такого хлопця! – сказала подруга. – Він швидко знайде тобі заміну.
– Якщо він дійсно мене кохає, то не буде дивитися на інших дівчат, буде завоювати мою увагу, – відповіла їй Оля і загадково посміхнулася.
Оскільки у неї в кишені була маленька записка, яку вона знайшла вчора в підручнику. Там хлопчачим почерком було написано: “Я тебе кохаю.”
