З того часу минуло майже десять років.
Молода дівчина, переживши втрату коханої людини також пережила багато речей, які ніхто, крім неї пояснити не може.
Збоку рідним здавалося, що у дівчини від горя не всі вдома, як то кажуть.
Вона кожного вечора поверталася додому, розмовляла з коханим, питала як він, і розповідала як пройшов день.
Мама дівчини почала бити на сполох, бо їй було дуже страшно бачити, як дитина говорить вголос із тим, хто уже відійшов у засвіти.
Лікарі ніяких відхилень не бачили, просто пояснювали, що вона не відпускає, і таким чином притлумлює біль утрати.
А сама Марʼяна розказувала усім, що бачить свого коханого, що він дає їй підказки коли треба. Що він її оберігає, і вона відчуває його присутність.
Зараз, через багато років, коли усі ровесники мають сімʼї, діти, і влаштували власне життя, дівчина розуміє, що мусить відпустити того, кого уже нема.
Вона хоче мати дітей, хоче почуватися коханою.
За час, коли жила і трималася за минуле, набрала вагу.
Але прийшов час прощатися із усім, що тримає її і робить нещасливою.
Дівчина звернулася по допомогу. Почала багато читати, медитувати. Молитися.
Вона просить свого коханого спочити із миром. Посилає йому любов у молитвах, і просить допомогти попрощатися назавжди із ним.
Багато сходила до церков, говорила із різними священниками, найбільше їй допомогає молитва до Архангела Михаїла.
Цей святий має потужну силу. Вона вірить і покладається на нього. Зараз дівчина відпустила минуле.
І старається дуже почати життя спочатку.
Не тримайте душі тих, хто покинув цей світ своїми сльозами. Моліться, відпускайте їх у світло, і хай вони зазнають спокою там, а ви тут, на землі.
Автор: Mavka
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту. Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.
