” Так, синку, сьогодні у мене від мого керівника є важливе завдання, – сказав Тарас Іванович своєму сину Юрію.
Його давній знайомій треба в літній кухні дах перекрити, і по-господарству допомогти – чоловічих рук не вистачає.
Зі мною поїдеш, мені самому не впоратися”.
” Тату, я Дарині обіцяв, що ми в ресторан увечері підемо, – насупився Юрій. Я ж тобі казав, що збираюся з нею одружуватися”.
” Я пам’ятаю, синку, але ж тобі на весілля треба заробити?” – сказав чоловік”
Чоловік з-під лоба глянув на сина і сказав:
” До речі, а що, у твоєї Дарини, окрім як сходити в ресторан інших бажань немає? – запитав він. Не вперше від тебе чую, що ти її в ресторан ведеш. Так, сину, навіть великої зарплати не вистачить, не з того ви починаєте”.
” Тату, ми самі розберемося – сказав Юрій. – Якщо тобі моя допомога потрібна, я поїду, але у мої стосунки з коханою дівчиною не треба втручатися”.
” Домовилися синку, рано вранці виїжджаємо,”– згідно кивнув батько.
Вранці Тарас Іванович перед відходом неголосно прошепотів своїй дружині Лесі:
” Ми з Юрою у справах поїдемо на всі вихідні, а ти, дивися, якщо ця Дарина прийде – не пускай її. Не знаю, чим вона сина заманила, та тільки в нашому домі нема чого розсиджуватися й чекати – ще поки не дружина вона. І сподіваюсь не буде.
Якщо що, скажи їй, що ми у відрядженні. Ох, не подобається мені ця Дарина, їй тільки клуби й ресторани давай, а сама не працює, не вчиться, допомога треба сину нашому”.
Дорога виявилася не близькою. До села години чотири їхати від міста.
Юрій з досадою поглядав на годинник – не встигне він видно до вечора повернутись.
” Що, синку, поспішаєш? Ану-но зміни мене за кермом, мені треба кілька дзвіночків зробити…
Батько й син помінялися місцями.
Увечері Дарина йому разів шість дзвонила, але Юрій після роботи на свіжому повітрі спав міцно і дзвінки не чув.
За перший день чоловік із сином все оглянули, намітили план робіт, заміри зробили.
Через два дні Юрій із батьком завезли матеріал. Машини тільки й встигали розвантажуватись.
Два дні Юрій із батьком майже не відпочивали. Дарині хлопець сказав, що він дуже зайнятий – пізніше зателефонує, намагається підзаробити.
І навіть не звернув уваги, що його дівчина образилася, так захопився роботою.
Батькові він не вперше допомагав, але такого масштабу робіт ще не було.
” Ну що, синку, мене на іншому об’єкті робота чекає, може, на цьому об’єкті ти в мене виконробом попрацюєш? – запропонував батько. А то щось в автомайстерні у тебе не густо виходить, як думаєш? А тут треба і паркан ще зробити, і он – дрова порубати, бач яких пеньків тут понавозили, видно, дешевше купували, а рубати і нема кому”.
Юрій подумав – правий батько, тут роботи повно, а батько добре обіцяв заплатити. По дереву робота хлопцеві і взагалі добре знайома.
” Добре, тату, тільки якщо раптом Дарина зайде, скажи їй, що я на заробітках, а то щось вона образилася”.
” Звісно скажу. Ну давай, сину, не підведи” – Тарас Іванович поплескав його по плечу й поїхав.
І з самого ранку хлопець знову взявся за роботу. У садку старі яблуні спиляли, а пеньки залишилися – викорчувати треба.
Потім землю вирівняти. А ще господиня дому попросила з’їздити саджанці яблунь купити, якраз під осінь і посадити.
” Ви б, Юрію, з Юлією з’їздили? Вона знає, які сорти треба,” – запропонувала жінка.
Хлопець застиг від здивування. Він за два дні, окрім господині, нікого й не бачив.
” Яка ще Юлія?” – тільки й подумав він, нічого не розуміючи.
А Юлія це була молодша донька господині дому.
Їй мамине прохання не дуже сподобалося. Їхати з чужим хлопцем по саджанці? Але що ж робити? Погодилася.
Її старша сестра далеко. Вона вчиться і працює. Одна вона у мами помічниця.
Юлія всі вихідні готувала – чоловіків годувати треба. От тільки до робітників не виходила – настрою не було.
Нещодавно вона дізналася, що її хлопець Сергій у місті іншу собі знайшов – який тут буде настрій?
” А їхати на чому, машина ж у батька?” – Юрію зовсім не хотілося з якоюсь Юлією роз’їжджати.
Але господиня дому відкрила гараж – там стояла стара машина.
” Ну як? Підходить? Саджанці точно помістяться, ключ у замку, а як доїхати – Юлія покаже”.
Ось так, не відмовишся. Але Юрій зауважив, що Юлія теж не дуже рада їхній спільній поїздці.
Поки їхали, дівчина мовчала. Тільки дорогу показувала.
Але коли зайшли на територію, дівчина змінилася. Вона із захопленням торкалася тонких стовбурців саджанців, називаючи їх, немовби за іменами.
” Ой, ну треба ж оцей сорт тут є, вони такі запашні. Я їх шукала, ох як пощастило – Юлія обернулася до Юрія, очі сяють: ” А ти приносиш удачу”.
Юрію це було приємно чути. Саджанці вибрали, завантажили, ще й по продукти заїхали.
Дівчина по-хазяйськи вибирала м’ясце, що на суп, що на печеню.
Масло, молоко пробувала. Хліб у пекарні купили, аромат – на всю машину.
У Юрія апетит розігрався, і всю дорогу назад вони ламали шматки теплого хліба і говорили про все на світі.
Коли вони повернулися, у хлопця було відчуття, що він давно знайомий з Юлією.
Наче вони просто довго не бачилися, і нарешті зустрілися.
Тарас Іванович приїхав ближче до вихідних.
Машину поставив, зайшов, бачить – Юрій рубає дрова. Поруч дівчина стоїть.
Чоловікові дуже сподобалося, як вони разом виглядають. І як дивляться один на одного, теж сподобалося…
Батько побачив, як Юлія на його сина дивиться, й одразу зрозумів, як справа повернулася.
Юрій ж про Дарину навіть і не питає, та й та не дзвонить, не приходить, видно з іншим по ресторанах.
Ні, не дарма він видно сина з собою працювати покликав. Правильно в народі кажуть – клин клином.
А погане кохання на справжнє зміниться.
Ось і в Юрія з Юлією симпатія, що виникла, незабаром переросла в міцне почуття.
Про Дарину хлопець навіть не згадував, ніби її й не було.
На весілля Юрій добре заробив.
Хлопець тепер із батьком у свекра працює.
У нього молода дружина, а незабаром, вони сподіваються, й дітки підуть.
А непотрібне пішло, як сніг навесні… Клин клином…
Та й батько, як знав, куди сина треба забрати, щоб життя його налагодилося.
Олеся Срібна
