В маленькому українському селі, яке тихо ховалося серед зелених пагорбів, жили дві подруги — Оксана та Христина. Вони знали одна одну ще з дитинства. Однак їхні стосунки почали змінюватися після того, як Оксана познайомилася на заробітках з італійцем Лукашем.
Оксана була красивою, добродушною і чесною жінкою, яка завжди прагнула піклуватися про свою родину. А ось Христина, вона була цікавою жінкою, але не завжди справжньою.
Вона любила виглядати красивою, розповідати про свої досягнення. І коли Христина побачила, як Оксана приїхала не сама і знайомить свою родину з італійцем, вона не змогла стримати свого бажання завоювати його серце.
— Оксано, він такий галантний, — сказала Христина з посмішкою, коли Лукаша залишили на хвилину поговорити з іншими гостями. — Він тобі справді підходить?
Оксана, не звертаючи особливої уваги на ці слова, відмахнулася, вона не раз чула подібні коментарі від Христини.
— Я не знаю, Христю. Він просто хороший чоловік. В нас ще багато часу, щоб дізнатися більше один про одного.
Але Христина все частіше почала помічати, як її подруга та Лукаш обмінюються поглядами, як він посміхається лише їй і як розмови між ними стають довшими з кожним днем.
І ось одного дня Христина вирішила, що на цьому не можна зупинятися. Вона почала обдумувати план, як привернути увагу Лукаша на себе. Вона знала, що Оксана має щирі почуття до цього чоловіка, але була вперта й вирішила випробувати свою долю.
— Я маю до тебе одну пропозицію, — сказала вона, підійшовши до Лукаша, коли Оксана вийшла в магазин за продуктами.
— Якщо ти хочеш познайомитися з селом більше, я можу показати тобі кілька місць, яких ти ще не бачив.
Лукаш подивився на неї з острахом. Він був дипломатичним чоловіком і вже відчував, що між ним та Оксаною є щось особливе. Проте ввічливість змусила його відповісти:
— Ти дуже люб’язна, Христино, але я більше хотів би провести час з Оксаною. Вона і так показала мені багато цікавих місць, і я вважаю, що ми разом маємо ще багато часу для цього.
— Але ж ти не хочеш усе лише на Оксану звалювати, правда? — не здавалася Христина.
— Я могла б показати тобі інші аспекти села, розповісти про наші цікаві традиції.
Лукаш не відповів одразу, а лише тихо посміхнувся.
— Можливо, але, чесно кажучи, я не хочу ображати Оксану. Вона дуже важлива для мене.
Минуло кілька днів. Христина не здавалася і продовжувала спроби завоювати Лукаша, однак її дії не залишалися непоміченими.
Оксана, яка довгий час спостерігала за поведінкою подруги, відчула зміни. Вона зрозуміла, що щось відбувається, і вирішила поговорити з Лукашем.
— Лукаш, — сказала вона тихо, коли вони сиділи разом на лавці біля хатнього двору. — Що відбувається? Ти виглядаєш сумним.
Лукаш поглянув на Оксану, і йому було нелегко. Він не хотів засмучувати її, але й не міг мовчати.
— Оксана, я хочу бути чесним з тобою. Христина дуже намагається привернути мою увагу. Але я вже давно зрозумів, що серце моє належить лише тобі. Ти для мене важлива, і я хочу бути поряд з тобою.
Оксана замовкла. Вона була приголомшена, але водночас вона відчула, як її серце розцвіло від цих слів. Вона знала, що Лукашу можна довіряти.
— Я тобі вірю, Лукаш. Я знаю, що ми будемо щасливі разом, якщо будемо чесними одне з одним.
Але Христина, зрозумівши, що її план не вдалося, почала потроху змінюватися. Вона нарешті зрозуміла, що справжнє кохання не можна забрати.
Тому Христина поступово залишила свої ілюзії і почала працювати над собою, а також намагалася зберегти дружбу з Оксаною.
Оксана та Лукаш дійсно стали парою. На диво усім, залишилися в Україні. Разом обробляли землю, доглядали за господарством і разом планували майбутнє. Христина поступово стала для них не лише подругою, але й частиною їхнього великого і щасливого життя.
В селі було багато дрібних клопотів, але вони разом долали всі труднощі, підтримуючи один одного. Це було справжнє кохання, яке не піддавалося зовнішнім впливам.
Христина, хоча й не отримала того, чого хотіла, зрозуміла важливу істину. Воно виникає природно, коли двоє людей мають справжні почуття одне до одного.
А ви вірите у справжнє щире кохання?
Автор: Галина Червона
