Знову прийшла весна і ліс ожив. Запахло талим снігом і квітами Повітря наповнилося веселим щебетом. Збуваються наші мрії. Прокинулося від зимового сну все живе: звірі птахи і дерева.
Клен: Доброго дня, друзі!
Ліщина: Тобі теж.
Вишня: Вітаю.
Кущ: Щасливого щоранку.
Ясен (до Вишні): О прекрасна подруго, я прокинувся пізніше, але помітив з першого погляду прекрасний профіль ваш!
Вишня (до Ясена): Вітаю весну, тому й вирядилась.
(До всіх) Всі вже виспалися?
Відсвяткуймо відродження весни і вічного…
Кущ: Щастя!
Вишня: Вірно!
Клен: Дивіться, Дуб дрімає!
Вишня: Він вічно відсипається всю весну.
Клен: В дуба поганий настрій.
Ліщина: Таких тонкощів торкаєшся.
Ясен: Просто поспати подовше подумав.
Ліщина: Тицьни тихенько товстуна.
Кущ: Або щипни.
Вишня (до Дуба): Вставай, весна!
Дуб (спросоння): Скільки…
Кущ (стурбовано): Що, що?
Дуб: Скільки можна сіпати свого сусіда? Спіть!
Ясен: Прокидайся, прокидайся, прийшла прекрасна пора!
Дуб: Ні, спокійно стану спати скільки схочу.
Снилося: сніги скресли, сонце світить, солов’ї співають.
Ясен: Повідкривай повіки, побачиш прекрасніший пейзаж: потічки потекли, птахи прилетіли, проліски проростають…
Кущ: Щиглики щебечуть…
Ліщина: І так тепло-тепло!
Дуб: Ні, спатиму. У снах світ спокійніший.
Клен: Досить дрімати, дорожи днем! Доспишся до дров!
Дуб (розплющуючи очі): Ой, від цих слів стало страшно спати.
Ясен: Переконали!
Дуб: Спасибі. (Оглядаючись навколо) О, справді сонце, солов’ї і е-е-е…
Кущ: Щастя! Якими б привабливими не були сни, а життя все ж прекрасніше.
