– Ну ні, ця птаха явно не для тебе, – прошепотіла сама до себе і поглянула в дзеркало, звідки на неї дивилася доглянута, гарно одягнена дівчина. – А от для мене – якраз!
Ірина та Ніна товаришували з дитинства. Щоправда, Ірина росла в неблагополучній сім’ї, де батьки вічно сварилися. А одного дня мати не витримала і поїхала в Італію на заробітки. Дівчинка тоді навчалася в дев’ятому класі. Відтоді матері вона більше не бачила. Спершу отримувала від неї посилки з красивим одягом, опісля – традиційними стали щомісячні грошові перекази.
Коли дівчина навчалася в десятому класі, її батько одружився з іншою. Відтак Ірина була представлена сама собі. Тож замість того, аби навчатися, вона весь час проводила в барах, на дискотеках. Згодом, щоправда, батько все ж примусив її вступити до ПТУ.
Тим часом Ніна росла в сім’ї вчительки музики та вчителя історії. Батьки, хоч і жили небагато, проте завжди достатньо часу приділяли дочкам. Разом читали книги, влаштовували сімейні музичні вечори. Разом готували вечерю, влаштовували пікніки в лісі. Після закінчення школи Ніна вступила до музичного училища, а тоді – в консерваторію. А її сестричка вирішила стати лікарем.
У рідне містечко Ніна приїжджала кожного місяця. Стосунки з подругою підтримувала: з Іриною вони часто ходили на каву, гуляли в парку. А коли одного разу Ніна приїхала з коханим, Ірина втратила спокій. Ну так їй Ігор припав до душі, що дуже скоро вона вже й перестала приховувати це від оточення.
– Ігореві пропонують переїхати в Канаду, – розповідала Ніна, коли вони втрьох смакували кавою в кафе. – Кажуть, що в нього неймовірний голос й ідеальний музичний слух.
– Ого! – заздрість Ірині ледве вдалося приховати. – То він поїде?
– Ми поїдемо, – мовив Ігор і обняв кохану. – Ми з Ніночкою вирішили, що втрачати такий шанс не варто.
Того ж вечора і Ірина твердо вирішила не втрачати шанс. Відтак за якусь годину зателефонувала хлопцеві з пропозицією піти на пиво.
– Ніна не п’є, то ми вдвох посидимо, – говорила вона. – А воно холодненьке, з таранькою…
– Іро, дякую, мені пива не можна, – мовив Ігор. – Це для голосу, та й взагалі для здоров’я не корисно. Дякую! Гарного вечора!
Опісля вона ще не раз дзвонила йому. Аж поки він не попросив не робити цього.
– Ну, постривай же, – розлютилася Іра. – Я тобі цього не пробачу!
А наступного дня вже пів міста знало, що Іра чекає дитину від Ігоря. Ввечері їй зателефонувала Ніна, яка просила не наводити на її коханого наклепу. Та Ірину це не зупинило. Вона й справді чекала дитину. Щоправда, зовсім від іншого – далекобійника, машина якого поламалася в їхньому місті. Доки ремонтували, настав вечір, тому він змушений був заночувати в готелі. А коли пішов в бар повечеряти, то познайомився з Іриною. А вранці вона прокинулася в номері сама. Далекобійник раненько поїхав, а дівчина згодом дізналася, що стане мамою.
Довідавшись номер телефону батьків Ігоря, Іра подзвонила і туди. Почала розповідати про велике кохання, яке закінчилося тим, що вони, його батьки, ось-ось стануть дідусем та бабусею.
– Цього просто не може бути, – прошепотіла вражена мама. – Він кохає Ніну, і вони ось-ось мають одружитися. А ви… Ви негідниця, яка хоче зруйнувати їхні стосунки.
– Я – ваша майбутня невістка!
– Ну ні, – закричала жінка. – Цьому не бувати!
– Це питання часу, – тільки й сказала Іра і натиснула «відбій».
Алла Аркадіївна, мама Ігоря, відразу вирішила подзвонити до сина. Однак передумала і помчала до старенької сусідки, яка добре зналася на картах.
– Вона сказала неправду і дитина від іншого, – розповідала бабуся Уляна. – А за те, що хотіла розлучити закоханих, отримає покарання з неба. Не бачити їй щастя довіку.
Чи то в таку мить сказала стара, чи то було її прокляття, чи то дійсно була покара Ірині, однак життя її з того часу дійсно якось не заладилось. Народила сина, який ріс ще тим неслухом. Намучилась вона з ним дуже! А там і болячки різні, результати бурхливої молодості почали вилазити. Та Іра в усіх своїх бідах звинувачує Ніну. Мовляв, якби не вона, то Іра стала б дружиною Ігоря. І вона, Ірина, нині жила б в Канаді.
Фото ілюстративне з вільних джерел
