Вчора подзвонила подруга, у неї син років зо два тому одружився. Сьогодні законна дружина ось-ось дитинку в цей світ приведе. Син – мужик серйозний, йому за 30, свій бізнес, два магазини будматеріалів. Ну да, років п’ять тому стався роман з власною секретаркою Діаною. Що там насправді було, ніхто свічку не тримав. Але хлопець закохався по-справжньому, робив пропозицію руки і серця, красиво, в ресторані, з дорогою обручкою. Вона … відмовила. Він тиждень пив, але взяв себе в руки, вийшов на роботу, Діану не звільнили, вона відмінний секретар. Знайшли, мабуть, консенсус.
Потім зустрів нинішню дружину, Галину, одружилися, як вже сказала, чекають поповнення сімейства. І тут хтось доніс про Діану, доброзичливців-то багато. Тепер дружина при надії кричить, плаче: звільни! Прожени! Або вона, або я! Погрожує піти, поїхати до мами. Ти, кричить, з Діною проводиш в десять разів більше часу, ніж зі мною!
Природно, 8-ми годинний робочий день у всіх, 5 днів на тиждень. А коли свій бізнес, ще більше. Скоро з’явиться дитина, там додаткові витрати, ось мужик і старається, працює.
Уточнення: Діана досі незаміжня, ймовірно, їй це не потрібно. Подруга запитує: що робити? Я відповіла: ні в якому разі секретарку не звільняти. Так дружина йому весь персонал розжене. Нехай зрозуміє, вона вже перемогла, він з нею одружився! Повісила трубку і згадала … На мого чоловіка, царство йому небесне, баби вішалися гронами. І не завжди я реагувала адекватно. Але то одноразові пригоди… А тут любов … Нехай і колишня … Що порадите? Що робити? Подрузі обов’язково перекажу.
