Кілька років тому у мене був роман з чоловіком. Я кохала його, прагнула до того, щоб він був щасливий. Ініціатива наших стосунків належала йому, але в якийсь момент він покинув мене. Він був одружений, пояснив тим, що вирішив врятувати сім’ю.
Зараз я захворіла, хвороба перетікає важко. Моя подруга розповіла про це всім, просила допомогти оскільки я самотня. Йому теж зателефонувала. Вона сказала, що вилаяла його за минуле, оскільки наші стосунки розвивалися на її очах, він навіть попросив її познайомити нас. А потім вона розказала, що я хворію. І він кинувся на допомогу.
Я намагалася поговорити з ним про минуле. Він відповів, що всі почуття давно минули, що тепер він не дозволив би собі ті почуття до мене, але він почувається винуватим тому допомагає мені зараз.
Він дійсно врятував мене, відправивши мене в лікарню, купивши все необхідне, забрав мене з лікарні, допомагав мені в моєму вкрай ослабленому стані вдома, навіть з ложечки годував, коли я не могла їсти. Всіляко підтримував мене. Говорив моїй подрузі, що я для нього як дитина, що він не може мене покинути. А мені стверджував, що не кохає, просто рятує моє життя, хоча я вже й не питаю його про почуття.
Ніяк не можу зрозуміти його. Навіщо він мене рятує, якщо ніяких почуттів немає.
