Минуло десять років. Машенька підросла. Залишилися позаду і безсонні ночі і сльози в подушку від безгрошів’я. І я нарешті зустріла собі чоловіка і хорошого батька донечці. У будинок прийшов достаток і щастя. Але життя то смугасте.
І ось чорною смугою і ознаменувався мій колишній. Просто подзвонив і сказав, хочу бачити свою дочку і крапка. Ми з чоловіком порадилися і вирішили, має право. Сказано зроблено. Перші зустрічі проходили під моїм невсипущим оком. І донька відразу до нього потягнулася. А коли він захотів взяти її до себе погостювати на деньок, я не заперечувала.
Коли Маша повернулася додому, я її не впізнала. Вихована, добра дитина стала мені грубити. Раніше з чоловіком вони були друзі, а тепер вона на кожну його репліку вставляла – Ти мені не батько. Відчуття від такої поведінки прямо сказати, були жахливими. Через кілька днів, Маша трохи заспокоїлася і я змогла у неї дізнатися, що ж сталося.
Коли дочка нехитро мені виклала, що там було, я була приголомшена. Виявилося що у колишнього і його нинішньої дітей не було. І вони не разу не сумніваючись, оголосили їй, що забирають її до себе. Наговорили їй про мене гидот. А про чоловіка взагалі сказали, що коли у нас буде дитина, вітчим її в дитячий будинок здасть.
Я просто несамовито зла відразу зателефонувала колишньому і прямим текстом йому заявила, що дочку йому більше не бачити. Не було його в нашому житті багато років і не треба. А травмувати психіку дитини, я йому не дам. І якщо йому і його дружині потрібна дочка, нехай йдуть в дитячий будинок, для усиновлення. І не стала слухати його полум’яних промов, відразу поклала телефон.
Зараз у нас в родині повний спокій. Я вирішила поки Маша не виросте, ніякого спілкування з батьком. Ось стане дорослою і тоді сама нехай вирішує, спілкуватися чи ні.
Фото ілюстративне з вільних джерел
