Хата, яка медом намазана. Так розповідала мені моя бабуся за одну сім’ю, в якої було четверо дівчат. Жили вони в старенькій хаті, де ще колись їхній прадід тримав вулики з бджолами.
І коли старша Марія пішла вчитися, то там познайомилася з юнаком, який теж був з багатодітної сім’ї.
Вони недовго зустрічалися, скоро побралися, адже ніхто з батьків не заперечував. І так стали свати навідуватися в гості одні до інших. А разом із ними приїжджали їхні молодші доньки та сини.
Тож і не дивно було, що і середущі Богдан та Христина теж полюбилися одне одному.
І коли гості вже збиралися додому, то бабуся Богдана сказала:
“Не спішіть стіл складати, а то ми ще повернемося і за рештою”.
Пророчі слова бабусі справдилися, хоча на жаль вона вже не побачила весілля своїх онуків. Адже через три роки її не стало. А свати приїхали не тільки за третьою а й за четвертою нареченою до них.
Ось так одна сім’я віддала заміж своїх чотирьох доньок в одну і ту ж саму сім’ю за чотирьох рідних братів.
Певно, ця місцина і справді ніби медом намащена, що до усіх дочок прилипли парубки з однієї сім’ї. Всі живуть добре, в мирі та злагоді. Часто навідуються до батьків, а також не забувають і за стареньких бабусю з дідусем.
У них уже появилися і свої діти, і коли всі збирається за одним столом, то п’ятий син, молодший брат хлопців, що вже поженилися теж приїздить.
То свати буває часто жартують: ” “Чого ж ви ще для нашого Русланчика і п’яту донечку не привели в світ?”
Автор: Нінелія
