Неділя. Ранок. Люди вже йшли до церкви. А отець Василь зайшов до церкви, помолився та задумався, бо бачив дивний сон. Снилася йому останнім часом, Катруся. Така, весела, добра, закохана. І тут вона обертається до нього та каже: ” Прийдеться тобі обирати, або люди і церква або я?” Думав отець Василь про слова дівчини. Що як згадує про неї, то всередині все стискається, а з дружиною Вірою такого не було і не має.
Познайомився він з дружиною, ще в семінарії. Гарна та світла душею була дівчина, і батьки теж говорили йому:” Женися, буде тобі вона доброю дружиною, і підтримуватиме тебе в службі Богові та людям. Вона покірна, красива, добре на кухні виварює. Дітей любить. Буде тобі добре з нею жити”.
Василь був молодий, та й звісно так як шанував заповіді Господні, то не міг не послухати батьків. Вони одружилися з Вірою, невдовзі в них появилося двоє дітей. Жінка і справді була доброю, любила його та слухала, підтримувала у всьому. Василь був дуже вдячний її за все, за дітей особливо, однак картало його те, що не міг відповісти їй взаємністю в коханні. Душа, думки та серце були з іншою.
Так служив отець Василь, допоки одного дня до храму не прийшла вона. Катерина приїхала в село до бабусі, бо були літні канікули, щоб допомогти чимось. А в неділю звісно вона з бабусею пішли до церкви. Всю службу отець Василь не зводив з неї очей.
А в кінці коли всі підходили по благословення то і Катерина теж підійшла, попросивши в нього благословення на наступний навчальний рік. Дівчина вчилася в педінституті, вже мала закінчувати останній курс. Отець Михайло поблагословив та сказав до дівчини щоб приходила до храму частіше та до сповіді.
Так вона ще до початку року, разом з бабусею відвідали храм декілька разів а потім Катерина поїхала на навчання. Однак в село вона все ж приїжджала, бо мала доглядати за бабусею, так як їх батьки поїхали за кордон.
То ж коли вона приїжджала та приходила до церкви то отець Василь аж молодшав, він розумів, що думки його грішні, але нічого вдіяти з собою не міг. Одного разу вона прийшла до сповіді. Вийшла вся червона.
Дівчина мала гарний голос, то ж бабуся запропонувала їй піти та співати у церковному хорі. Коли бабуся Катерини прийшла до отця Василя, щоб спитати за це, то він ледь стримав свою невимовну радість, щоб жінка не змогла запідозрити його симпатії до онуки.
З того часу вони стали бачитися частіше, як виявилось не тільки симпатія була у чоловіка а й у дівчина теж була не проти уваги від отця Василя.
Так вони стали й таємно зустрічатися. Тривало це майже рік, аж поки Віра, дружина отця Василя не стала помічати за ним дивну поведінку, та особливе ставлення до Катерини, яка співала в хорі. Віра, так щоб ніхто не бачив, поговорила з дівчиною. Після цього і справді Катерина перестала приходити до церкви.
Жінка думала що все налагодиться, але отець Василь не заспокоївся. А навпаки чоловіка наче підмінили, став дратівливим і навіть став людям відмовляти у різних проханнях. Не впізнавав сам себе.
Одне добре, що хоч на службу приходив. Та одного вечора не витримав та поїхав шукати Катерину. Вони все ж зустрілися та поговорили. Після цього він поїхав додому, зібрав валізу, так щоб Віра не бачила. І твердо вирішив, збираючись до храму: що це буде останнє його служба.
Було важко почати розмову, він не знав як люди це сприймуть, але все ж сказав. Він залишив ключі від храму і пішов.
Люди не знали чи він жартує, чи правду говорить.
Але коли сама Віра зізналася, що отець Василь подав сам на розлучення і пішов до Катерини, онуки Марії Степанівни, то все зрозуміли.
І навіть прохання сина, який хотів одружитися з місцевою дівчиною та хотів, щоб батько їх повінчав не змінили рішення Василя.
Він не тільки відказав синові ай навіть не з’явився на його весіллі.
Автор: Нінель
