Мені 20 років, моєму нареченому Івану 21 рік. Ми познайомилися на останньому курсі університету. В Новорічну ніч Іван зробив мені пропозицію і я погодилася. Все було дуже романтично – ми поїхали в Єгипет і на березі моря він подарував мені каблучку. На цю поїздку ми збирали гроші разом. Іван хотів, щоб пропозиція була незабутньою. Вирішили ми, що пора одружуватися і починати будувати своє життя без участі і допомоги батьків. Правда, ми вже два роки живемо самостійно, підробляємо обоє, але мої батьки нам ще досі допомагають: то продуктів підкидають, то якісь речі мені купують, а буває, що і за квартиру платять, так як квартиру ми знімаємо.
Мої батьки живуть в селі, Іван їм подобається, вони кажуть, що теж колись починали з нуля, але разом багато чого можна досягти. То ж нічого поганого в тому, що я зібралася заміж в 20 років, вони не бачать. Так як жити в селі ми не хочемо, мама сказала, що готова перший час допомогти нам оплачувати квартиру і передавати з села необхідні продукти.
Ми повернулися з Єгипту і на Різдво поїхали до батьків Іван. Він сказав, що нас там з нетерпінням чекають. Я погодилася, бо думала, що треба починати налагоджувати стосунки з майбутніми родичами. Але коли ми приїхали, нас чекав сюрприз. Виявилося, що мама Івана в черговий раз влаштовує своє особисте життя, знову зійшлася з якимось чоловіком і нас до себе не те що на ніч не приймає, а навіть на чай в будинок не запросила. Ми пішли до старшого брата Івана.
На наступний день прийшла мама. Не спитавши ні про що, вона з порога заявила, що Іван одружитися рано, він ще їй достатньо не допоміг. Виявляється, сини зобов’язані допомагати матерям грошима, поки самі не обзавелися сім’єю. Свекруха вважає – нехай син закінчує університет і хоча б кілька років допоможе матері матеріально, а то дах у неї поганий і в будинок треба газ і воду підвести.
Я в їхні справи не втручаюся, але Іван розповідав, що батько їх давно покинув, а мама дбала тільки про те, як би влаштувати своє особисте життя. Часто вони з братом жили у бабусі, поки мама черговий раз боролася за своє щастя. Мама завжди повторювала, що у неї великі надії на синів, що вони просто зобов’язані забезпечувати її в старості.
Не забула вона згадати і про нашу поїздку в Єгипет. Вона була обурена, що ми стільки грошей на це витратили, замість того, щоб перекрити дах на її будинку. Я була ошелешена, так, дах у неї і справді протікає, але до чого тут ми. На цю поїздку ми ні в кого грошей не просили, самі заробили. А що їй, 45-річній жінці заважає йти працювати?
Загалом, наша поїздка до свекрухи не вдалася, адже приїхали повідомити про те, що збираємося цієї весни узаконити стосунки, а мати Івана сказала, що благословення свого вона не дасть, а без батьківського благословення одружуватися не можна, так як щастя не буде.
І що після цього робити? Невже вона має рацію, що треба обов’язково отримати батьківське благословення? Невже без благословення дійсно не буде щастя?
Фото спеціально для osoblyva.com
