Я жила з мамою і старшим братом. Батька мого нестало, коли я ходила в школу.
Вийшла я заміж за тими мірками досить таки пізно, в 25 років. З чоловіком ми переїхали до його батьків. Свекруха мені дуже сподобалася, душевна і розуміюча жінка. А ось свекор відразу насторожив. Був він грубим і різким. Побував на війні, від цього психіка зовсім розхиталася. Я йому відразу не сподобалася.
Він постійно нам мене лаявся, по-старечому бухтів. У той час я працювала в пологовому будинку лаборантом. Працювала я 6 днів на тиждень, з’являлася вдома тільки ввечері. І то я йому очі муляла.
Одного разу, коли не було вдома чоловіка і свекрухи, свекор зовсім розійшовся, кричав на мене, лаявся, ображав різними словами. Основна його думка – я прийшла в його квартиру і претендую на неї. Пам’ятаю, що я почала заперечувати, намагалася щось пояснити йому. За весь час я відкрила свій рот вперше. Свекор почервонів, схопив мої речі і викинув їх за поріг, слідом виштовхнув мене.
Я, ковтаючи сльози, зібрала свій чемодан і поїхала до мами. Увечері чоловік приїхав і забрав мене назад. І ви знаєте, я без будь-яких умовлянь погодилася. Я дуже кохаю свого чоловіка. Так ось ми і продовжували жити.
Після народження сина, свекор як учасник війни отримав квартиру і ми туди переїхали. Потім я вже і зітхнула з полегшенням, ми жили своїм життям.
Фото ілюстративне – wallpapers.99px.ru
