Він мій сусід. З дитинства ми разом. Потім все так швидко закрутилось, і ось мені 20 і ми одружені.
Жили з його мамою. Жили, як і всі. Він пішов працювати, а я налагоджувала затишок в будинку. З його мамою були відношення не дуже. Вона занадто чіплялася по дрібницях. Але в цілому жили нормально.
Народила сина, назвали Марком. Нам подобалося бути батьками. Коли синові виповнилося 7 років, в нас народилась дочка. Назвали Настею. Вона теж росла хорошою дитиною.
Начебто і була любов між нами з Денисом, а іноді я думала, що ми як брат з сестрою.
Коли не стало його мами, ми продали будинок, і купили зовсім в іншому кінці міста. Відразу на решту грошей зробили ремонт, купили машину, зробили міні СТО під 3-4 машини і зажили ще краще. Поруч по сусідству жила сім’я з двома синами. Точніше старший їх син приїжджав з дружиною і донькою в гості до батьків, а молодший жив з батьками (нашими сусідами).
Незабаром їх молодший одружився на дівчині Олені і вони стали жити по сусідству з нами. Лена стала мені подругою. Спочатку на вулиці спілкувалися, ходили в магазин, потім стали в гості ходити один до одного.
Дружили ми з Оленою добре. Ділилися порадами. Вона народила доньку. Так як моя, була старша то няньчилась з меншенькою. Ми почали виїжджати на відпочинок разом сім’ями.
З Оленкою, бувало до ночі сидимо, йдемо спати, і вранці знову біжимо один до одного. Мені було 36, ми втретє чекали на дитину. А Олені було всього 24.
Я народила сина, назвала Костею. Народила на Новий рік майже. Коли вийшла з лікарні, троянди, кульки, привітання, торт. А вдома чоловік сказав, що йде від мене, що він з Оленою тепер буде жити (подругою моєї). Вона пішла від чоловіка, залишивши дочку йому.
Пішов чоловік від мене. Синові все одно, дочка плаче, переживає, я з дитиною на руках йому й місяця не було. Я не пробачила чоловіка, не пробачила і її. Чоловік залишив своїх дітей, а вона залишила дочку.
Ось так мати подругу під боком. Мені дуже боляче, образливо.
Не знаю, де я помилилася?
Фото pixabay.com
