Ольга з майбутнім чоловіком зустрічалися зовсім нічого за нинішніми мірками – півроку, не більше. Потім зіграли скромне весілля, замість весільної подорожі (про них тоді і не чули) з’їздили на тиждень в санаторій, а через місяць дізналися про те, що скоро стануть батьками. Ольга була щаслива, а ось чоловік її чомусь з кожним днем ставав все замкнутішим, холодніше.
Ні, вголос він говорив про свою радість і величезне бажання скоріше побачити малюка, а на ділі став частіше затримуватися на роботі, навіть у вихідні намагався піти з дому – на дачу, до мами, до друга, все одно, аби подалі від дружини. Ольга не розуміла такої поведінки, намагалася докопатися до правди, і по-хорошому розмовляла, і кричала, але нічого не досягла.
Коли Ольга була на 8 місяці, чоловік оголосив про свою неготовність до дітей. Сказав, що він занадто молодий, щоб витрачати життя на турботу про крикуна. Він, мовляв, дітей взагалі не планував найближчі десять років, не очікував, що це трапиться так скоро. Ольга здивовано запитала, чому він раніше про це не говорив, а він все звалив на неї – типу, боявся, що ти образишся.
«Ображена?! Серйозно?! А тепер що накажеш робити? Ти на живіт подивися, він що, по-твоєму, сам розсмокчеться?» – закричала дівчина. Чоловік промовчав, всім своїм виглядом показуючи, що йому противна її істерика.
Стомившись слухати її справедливі закиди, він встав і гаркнув: «Мені дитина не потрібна, крапка! Няньчитися я не стану. Якщо не будеш мене змушувати возитися з пелюшками – будемо жити далі. Якщо розраховуєш, що буду сюсюкати і розчулюватися – нам краще розійтися!»
Ольга грюкнула дверима, вважаючи чоловіка зрадником. Подала на розлучення і аліменти, а через 1,5 місяці народила прекрасного хлопчика. Минуло 11 років. За весь цей час батько жодного разу не бачив сина, а грошима допомагав епізодично – рази 2-3 на рік.
В один прекрасний момент Ольга познайомилася з чоловіком на ім’я Ігор. Ігор був на 10 років старшим за неї. Кілька років тому він втратив дружину і тепер один виховував дочку, яка виявилася ровесницею сина Ольги. Зійшлися дві самотності. Ігор з Ольгою сподобалися одне одному з першого погляду, вона побачила в ньому надійне і міцне плече, а він в ній – добру і дбайливу берегиню вогнища. Їх діти швидко подружилися, і дорослі скоро вирішили жити разом.
Фото ілюстративне спеціально для Особлива
