На Різдво ми чекали сватів. Планували гуляти весілля після Перемоги.
Єдиній донечці хотіли зробити гучну забаву, запросити всю родину. Донечка у нас красуня та розумничка, а в цей час нам якось не до весіль.
Коли прийшли свати, я помітила, що її обранець змінився в лице.
Побачила, його напружену поведінку до моєї донечки.
Він розповідав про своє майбутнє у формі, я хочу, я буду, я в Україні жити не хочу, “я” звучало так багато, що збоку слухаючи, аж вуха заліплювало.
У розмовах та планах про своє життя не було жодного МИ. Не було про дітей, не було про кохання, підтримку…
Сватам також було ніяково. Вони опускали голову вниз, несхвалюючи розповіді та хизування свого синочка.
Мій чоловік спостерігаючи цю картину, покликав мене в коридор та сказав, давай не спішити.
“От побачиш, він лицемірить, у нього є інша”.
Не буду описувати подробиць, через який розрив пройшла з ним моя донечка.
Вона зараз щаслива, що все ж таки у неї відкрились очі на його лицемірство і нещирість.
Про весілля і мови не може бути.
Бог йому суддя.
Чекаю ваших коментарів.
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному та частковому обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту.
Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.
