Олена не хотіла заміж. Ось зовсім. Їй було всього 19, але так уже сталося – потрібно було. З потенційним чоловіком вона на той час зустрічалася вже три роки. Він був старший за неї на сім років, типу відповідальний дорослий чоловік. Насправді ж 26-річний бовдур.
Мама дівчини просто стіною стала: не смій обривати життя, нехай навіть заміж не вийдеш, але дитину виростимо! З іншого боку, Олексій – хлопець Олени – бурмотів, що прийме будь-яке її рішення, і що він дуже хоче виховувати свого малюка. Та ще й складнощі будуть з батьківством, якщо шлюб не зареєструвати.
Загалом, Олена вирішила чекати появи немовляти. Почалася підготовка до весілля. Весілля Олена теж не хотіла. Їй це здавалося дурною витівкою – свято на порожньому місці. «Навіщо витрачати купу грошей на те, щоб напоїти-нагодувати купу незрозумілих людей? – говорила вона. – Вже краще на дитину витрачу». Але її думка особливо нікого не цікавило, як виявилося.
«Ми вибрали тобі весільну сукню. Вже замовили, завтра поїдеш мірки знімати», – заявили їй свекруха і майбутня зовиця. Сказати, що Олена здивувалася – нічого не сказати. «Навіщо? Мені не треба», – вона вже уявляла, що там понавибирали Ірочка з Оленою Аркадіївною. Напевно сукня-торт з купою рюш, обручів й іншої великовагової нісенітниці, яка Олені завжди здавалася несмаком.
На цьому Олену нарекли невдячною і відмовилися з нею розмовляти до самого дня одруження. Про що, втім, вона анітрохи не горювала, турботи важливіші були: до народження дочки готуватися, сесію здавати, роботу кидати Олена теж не збиралася.
На реєстрацію вона поїхала в простій, але дуже милій сукеночці, яку вони з сестрою спорудили буквально за ніч. Але найпрекрасніше сталося в загсі. Коли реєстратор дочитала традиційні слова і дійшла до прізвищ, які присвоюються молодим, виявилося, що прізвище Олена вирішила залишити своє.
Чоловік не заперечував. А ось його маму трохи удар не вхопив. «Як це, прізвища не міняти? Це чому ж ти наше прізвище не взяла?» – кричала вона прямо в загсі. Олена зціпила зуби, відвернулася і відійшла в бік, до гостей. Їй ще треба було пережити сільське весілля, організоване чоловіковою ріднею. Сили треба було берегти.
До речі, шлюб Олени та Олексія тривав жалюгідних п’ять років. Батько з Олексія вийшов нікудишній. За комп’ютером йому було куди як цікавіше, ніж з дитиною. Так що коли Олена зібрала речі і пішла, він хоч і ридав, але сильно не перешкоджав. А свекруха? Та, звичайно, була тільки рада. Втім, як і Олена. Нарешті вона позбулася сімейства, де всі так любили лізти в чужі справи замість того, щоб займатися своїми.
Фото ілюстративне з вільних джерел
