Соломія, жила дверима навпроти від моєї подруги, яка я розповіла мені цю сумну життєву історію та зі щасливим кінцем. Вона працювала керівником великої компанії.
А її чоловік Артур теж мав свій невеликий бізнес. Та був у них синочок Матвій, 8 років.
10 років спільного життя вони змогли багато чого досягти удвох. Та найголовніше у них і справді була любляча та щаслива сім’я. Здавалося все в житті в них давалось проте і їх не оминув нещасний випадок.
В результаті якого Артур та син Матвій відправились високо у білі хмари. Важко переживала, їй здавалося що життя перестало існувати, схоже на робота: зранку їхала на роботу а після їздила на кладовище.
І так пройшло вже майже 5 років. Соломія вирішила взяти вихідний і поїхати на кладовище, навести порядок.
Коли жінка прийшла дістала все необхідне і почала наводити порядок.
А коли закінчувала, то то їй здалося що вона чує чиїсь здається дитячий голос. Прислухаючись жінка підійшла ближче і прогорнувши куща, вона не повірила побаченому.
Поряд з могилою на землі на колінах стояла маленька дівчинка, руки її тремтіли, замерзла вся.
Тихеньким голосом вона повторювала: “Мамо мені без тебе дуже погано, я сильно замерзла та дуже хочу їсти. Мені нема куди йти, тому я залишусь тут з тобою. А ти прийди обов’язково мене забери до себе”.
Підійшовши ближче Соломія спитала дівчинки хто вона така і що вона тут робить?
Дівчинка відповіла що її звуть Богданка, а тут її мама, вітчим її вигнав з хати, вона залишилась одна і їй нема куди йти.
Жінка була дуже вражена, вона не могла повірити, що в даний час таке може відбуватися. Що нікому нема діла до дитини.
То ж вона не роздумуючи взяла Богданку за руку і повела до машини і вони вдвох поїхали додому. Насамперед вона відвела дівчинку у ванну щоб та помилася, потім вони пішли на кухню, Соломія приготувала смачний обід а опісля поклала Богданку спати.
А сама всівшись на крісло поруч теж заснула.
А зранку її хтось почав будити, то була Богданка, вона покликала жінку на кухню сказала що сніданок приготовлений.
Соломія була дуже вражена вона підійшла до дівчинки і спитала: ” А ти хочеш залишитись зі мною назавжди? Я буду за тобою добре доглядати”.
Дівчинка хвилину помовчала, а потім кинувшись до жінки і міцно обняла її.
“Так тітко Соломіє, я дуже хочу з вами лишитись. Ви одна і я залишилась сама, а разом нам буде веселіше. Я буду вам у всьому допомагати”.
Так вони ще сиділи довго на кухні притулившись одна до одної.
Кожна з них знайшла своє: Соломія знайшла донечку, а Богданка знайшла нову матір.
Автор: Нінель
