При виборі супутника життя, мені мати завжди радила, щоб я обирала чоловіка, який би любив проводити час вдома та все робив заради сім’ї. Але я до цієї поради не прислухалася, а тепер жалкую.
В університеті я зустріла Вадима. Ми спочатку товаришували, разом поверталися додому з навчання, а потім він познайомив мене зі своїми друзями. Я вже не пам’ятаю, як закохалася, але знаю, що ми всюди були разом, і всі до цього вже звикли.
Через два роки ми з’їхалися, а коли закінчили навчання – він зробив мені пропозицію. Вдень ми працювали, а ввечері зустрічалися з друзями, відвідували клуби та гучні вечірки. Він компанійським, тому завжди в центрі уваги, а я навпаки, люблю сидіти вдома. Він показав мені інше життя та навчив веселитися.
Не встигла я отямитися, як пройшло п’ять років нашого сімейного життя. Але за цей час вечірки й гучні компанії нікуди не ділися. Їх навіть побільшало. Такий спосіб життя мені перестав подобатись і я хотіла щось змінити. Саме тоді я замислилася про дитину. І чоловік мене підтримав.
Через півтора року у нас з’явився син, але з тим почалися нові проблеми. Чоловік не хотів проводити час вдома і шукав привід, щоб зустрітися з друзями. Його навіть не стримував син, який потребував у його турботі.
Коли син трохи підріс, я почала помічати, що поведінка чоловіка не змінюється. Він як гуляв вечорами з друзями, так і продовжував гуляти. У нього все піклування про сина зводилося до вчасної заробітної плати. Я спочатку не звертала на те увагу, думала, що йому достатньо тільки приносити гроші. Але коли син підріс, почала помічати, що чоловік із ним майже не проводить час. Ми навіть разом не виходимо на прогулянку, і до батьків я завжди їжджу без Вадима.
Тільки тепер я зрозуміла слова матері, що потрібно обирати чоловіка, який би цінував сім’єю. Якби я могла прислухатися до її поради раніше, то моє життя склалося б інакше. Занадто пізно я зрозуміла, що гучні компанії в сімейному житті необов’язкові, але на жаль, чоловік того так і не зрозумів. Його все влаштовує і він нічого не хоче змінювати.
