Мама від мене відмовилася ще в пoлoгoвому, мене ніхто не удочерив, так я там і виросла.
Після дитячого будинку поїхала в місто, мені дали квартиру, я влаштувалася на роботу в магазин і там познайомилася зі своїм чоловіком, звали його Аркадій.
Чоловік у мене був вдвічі старший за мене (мені було 19 років, а йому 38) – а подруг у мене не було, щоб відрадили від цього шлюбу. Джерело
Коли у мене була квартира, свекруха весь час нахваляла, що я і господиня, і добре готую, і взагалі, що я найкраща невістка в її житті.
Це було до тих пір, поки чоловік мене не вмовив продати свою квартиру. Як тільки він отримав гроші за продаж квартири в руки, я перетворилася з хорошої невістки в дармоїдку.
Свекруха почала говорити про мене гидоти, а мій чоловік мене не захищав від нападок своєї мами, а навпаки, підливав ще оливи у вогонь. Піти мені нікуди було, ось і терпіла.
Дітей чоловік не хотів, а мені так хотілося притиснути до себе маленький клубочок щастя, але ні свекруха, ні чоловік навіть чути про це не хотіли.
Так я прожила з чоловіком 10 років, і раптово його не стало. Ні, він не пoмeр, а просто пішов на роботу і пропав.
Як потім виявилося, у нього була коханка, вона йому наpoдила сина, ось він і пішов до неї.
Він приїхав всього раз попрощатися зі своєю мамою і щоб я підписала документи на розлучення. Коли Аркадій поїхав, свекруха злягла, а я доглядала за нею.
І тоді вона сказала мені:
«Я знаю, що тебе ображала. Зараз у мене і здоров’я не те, і син мене залишив, так що ти, якщо хочеш, можеш мене здати в будинок для людей похилого віку. Я не ображуся, я це заслужила».
Я підійшла до неї і вперше її обняла.
«Так, ви зі своїм сином багато кpoві у мене випили, але мстити вам і здавати вас в будинок для людей похилого віку, я не буду. У мене ніколи не було мами, тож станьте ви мені не свекрухою, а мамою».
Свекруха розплакалася і тепер вона справді для мене мама.
Я вступила в інститут на заочне відділення, закінчила його і зараз вже директор мережі магазинів.
А не так давно я зустріла чоловіка: він розлучений, дітей у нього немає – дружина не хотіла.
Ми почали зустрічатися і коли я його привела додому, то свекруха сказала:
«З ним ти будеш щаслива, я в нього вірю, він хороший хлопець, не те що мій син. Виходь за нього заміж».
Я так і зробила. Свекруха переписала на мене будинок, саме на мене, я наpoдила доньку, свекруха її дуже любить, балує і з рук не спускає.
А за наpoдження внучки вона подарувала мені коштовну діадему.
У мене налагодилося сімейне життя, свекрухі вже дев’ятий десяток, але вона поки що тримається молодцем.
А не так давно прийшов до неї в гості її син, почав бідкатися, що йому ніде жити. Але свекруха йому сказала:
«Ти, коли йшов звідси, про мене подумав? Ні. Ти подумав, як і на що я буду жити? Ні, не подумав. А чому я повинна думати про тебе, про дорослого чоловіка? Час тобі вже в твоєму віці думати про себе самому. Іди, будинок не твій, а моєї дочки».
Її син пішов, а я дивилася на нього і мені, якщо чесно, було його шкода. У нього було все: і мама, яка душі в сині не чула, і дах над головою, і дружина, яка стільки років терпіла його приниження. А він сам себе позбавив всього.
Зате тепер у мене і в моєї мами в будинку оселилися щастя і радість.
