Ми з Васею, моїм хлопцем, були разом 5 років. Я дуже хотіла заміж і дитину, а ось Вася не хотів одружуватися. Точніше, Вася-то якраз і хотів. Але ось його мама, Зоя Вікторівна, зовсім не горіла бажанням, щоб її єдиний син обзавівся законною дружиною, і робила все для того, щоб шлюб не відбувся.
Вперше, про можливості нашого шлюбу, заговорила бабуся чоловіка на своєму ювілеї: – Коли вже одружитеся? На весіллі хочу встигнути погуляти, наостанок. Та й до правнука дожити хочеться. Як зберетеся мене прабабусею зробити, відразу квартиру свою вам подарую.
Зоя Вікторівна, почувши слова своєї матері, аж зблідла. Вона процідила крізь зуби: – Не бувати весіллю!
Цікавим було те, що її більше пригнічувала перспектива не отримати квартиру у спадок від матінки, ніж шлюб Васі. Васі була прочитана лекція про наслідки такого необдуманого вчинку, як ранній шлюб. (Ранній тому, що ми тоді ще тільки рік зустрічалися, а не через вік.)
Ми, якщо чесно, взагалі тоді про шлюб не думали. А ось про спільне проживання ми задумалися і орендували квартиру. Коли Вася збирав речі, мати влаштувала цілу циркову виставу. Вона плакала, хапалася за серце, хапалася за сину, виривала у нього з рук речі і розкладала їх назад. Вона стала в дверях, вперлася руками в косяки і кричала: – Не пущу!
Незважаючи на все це, переїзд все-таки відбувся. Ми обоє працювали, непогано заробляли, і за кілька років зібрали суму, що дозволяє нам задуматися про придбання свого житла в іпотеку. Бабусі чоловіка, на той час не стало, свекруха отримала її житло у спадок. «Квартирних» перешкод для нашого шлюбу більше не було. Ми з Васею, як 2 дурня, прийшли в гості до Зої Вікторівні за «материнським благословенням», а в підсумку, були обкладені триповерховим великим і могутнім.
Якщо прибрати всю нецензурщину з промови свекрухи, то вийшло приблизно наступне: – Вася, тепер ти – завидний жених з перспективним спадком. І я не дозволю тобі одружуватися з цією безприданницею. Нехай вона спробує щастя в іншому місці – тут їй нічого не світить. Живіть поки, потім зустрінеш порядну дівчину, одружишся. Тим більше, ти зібрався брати іпотеку. Ти її виплатиш, а ця твоя потім тебе без житла залишить. А якщо ти підеш мені наперекір і зіграєш весілля, я позбавлю тебе спадщини.
Розумом я Васю розуміла: зі статистикою розлучень в нашій країні, дійсно була велика ймовірність нашого розлучення через кілька років. Припустимо, Вася не послухав маму і одружився. У підсумку: розлучення, відсутність двох квартир у спадок, у власності у Васі тільки половина іпотечної квартири, де можлива присутність аліментів.
При такому розкладі, я б і сама ризикувати не стала. І, якщо розумом його рішення я зрозуміла, то на серці шкребли кішки. Так, на серці, не в душі. Мені було трохи прикро, що Вася зробив вибір на користь перспективи отримати нерухомість, а не на користь коханої жінки.
Пів року тому, я побачила на тесті 2 смужки. Я давно хочу дитину, мені вже 28 років. І я вирішила, що плювати мені, що скажуть Вася і його мама. А Зоя Вікторівна сказала: – Дитина – не привід одружитися.
Поки свекруха лютувала і зовсім не зраділа новинами про швидке батьківство сина, на мене звалився дядьковий спадок: двушка в центрі і деякі накопичення. Дядько був братом моєї мами, сім’ї у нього не було. І мене здивувало те, що він все заповів мені, а не своїй сестрі.
я перестала бути «злиденною безприданницею», свекруха стала сама наполягати на швидкому шлюбі. Вона зволила видати горезвісне «благословення», а Вася зробив мені пропозицію. Дитина, швидке заміжжя – мої мрії збувалися. Та ось тільки тепер, виходити заміж не хотіла я. І причиною тому були слова свекрухи: – Так. Одружитеся, квартиру продаси, накопичення додасте, іншу купите. А то буде мій син в чуже житло вкладатися, а ти його потім стусаном під п’яту точку виставиш. У подружжя все повинно бути спільне.
Я поговорила з Васею про те, що весілля не буде. Пояснила, що тепер у мене є та сама причина для відмови від шлюбу, що раніше була у нього. І додала, що тоді я його зрозуміла, тепер його черга.
Вася зібрав речі і переїхав жити до мами, наостанок обізвавши мене меркантильною. Ось так виходить: свекрусі і її синочкові – можна бути меркантильними. А жінці, що піклується про те, щоб її дитині було де жити – не можна.
Відразу після цього мені подзвонила Зоя Вікторівна і, виливши на мене відро бруду, додала: – І з кодлом своїм нагуляним навіть близько до нас не підходь! – і кинула трубку.
Так ось, якщо чесно, не дуже то й хотілося. Навіщо моїй дитині такі хитрі й нахабні родичі?
Фото ілюстративне з вільних джерел
