Коли вони опинились у спальному мішку гoлi-гoлiсiнькi – не пам’ятає. Їй просто було добре з Артемом. Зі своїм першим коханням. Так вона стала його коханкою

– Привіт! – тихим голосом привітався незнайомий хлопчина, коли Таня відчинила двері. – Брат удома?

Чотирнадцятирічна дівчина ніби закам’яніла. Погляд карих очей цього хлопця, здавалося, свердлить саму дyшу. Ось про кого вона мріяла безсонними ночами, коли зачитувалася любовними романами! Таня стояла і мовчала, а за мить таки опанувала себе. Поправивши куценьке платтячко, запросила до квартири і провела у Вадимову кімнату.

Гість ще смикнув дівча за два кумедні хвостики. Після того він її навряд чи пам’ятав, а от Таня згадувала Артема щодня, коли засинала. Під подушкою тримала його фото, яке тишком вирвала у братовому альбомі, і мріяла-мріяла про нього.

Відтоді минуло три роки. Більше Таня Артема не бачила. Якось випитала про нього у брата. Дізналася, що він перевівся вчитися в інше місто. А тому, зітхнувши, зрозуміла, що його треба помалу забувати.

Весь час дівчина просиджувала за книжками. Її старання не були марними: вступні іспити в інститут вона склала успішно. І як винагорода – старший брат узяв Таню із собою у похід, в який вирушав зі своїми однокурсниками.

Стояла небачена для Полісся спека. Гамірною юрбою, зійшовши з електрички, сунули закуреною польовою дорогою з великими рюкзаками за плечима. Веселилися, сміялися, вдивляючись у далечінь, щоб побачити між височезними соснами озерне плесо. Й ось нарешті об запилені ноги хлюпали світязькі хвилі. Скупавшись у цю нестерпну спеку, ставили наметове містечко. Хлопці по лісі збирали хмиз для вогнища, а дівчата чаклували над казанами.

Таня вперше пішла у похід, їй усе тут було незвичне. Коли у казанку вже булькало, братова дівчина попросила: – Мала, подай кашу. Таня, спересердя фиркнувши, зіскочила з місця. Не любила, коли її називали «малою»! А тут, виявляється, так до неї ставилися всі. Особливо дівчата.

– Ну чого ти, Танюш? – намагався заспокоїти брат, помітивши кепський настрій.

Дівчина сиділа збоку від вогнища, обійнявши коліна, і сумно дивилася на захід сонця, по-дитячому закопиливши губи. А коли біля вогню брали перші акорди на гітарі, раптом хтось із хлопців пожартував, поглядаючи на Таню:

– «На добраніч, діти» не будемо співати?

Компанія вибухнула реготом, а дівчину обпекли сльози. Брата поряд не було, щоб втішити меншу сестричку: зі своєю дівчиною він давно усамітнився в лісі. Кинулася в гущавину і там плакала, притулившись до сосни. Скільки часу минуло, поки вона безутішно ридала, – десять хвилин чи півгодини, не помітила. Раптом за кілька кроків від неї тріснула гілка, потім ще раз. Перелякано озирнулася.

Перед нею постав високий чорнявий хлопець із рюкзаком за плечима. Його погляд. Такий знайомий. О Боже! Невже це Артем?! Той Артем, якого вона безтямно любила з чотирнадцяти років? Серце шалено забилося, руки зрадницьки затремтіли, оченята забігали. Він не зводив з неї свого пильного погляду, що проникав у саму дyшy.

– Привіт! – стиха промовив. – А де твої смішні хвостики? Значить, пам’ятає її?! Таня була щаслива і водночас збентежена, бо Артем помалу підходив до неї, скинувши на землю свій важкий рюкзак. Стало лячно, але дівчина завмepла, не зрушивши з місця.

– Не хвилюйся, все буде добре. Він наблизився впритул, провів долонею по її довгому волоссю, розплутуючи неслухняні кучері. Тоді раптом нахилився і ніжно-ніжно поцілував. Це був її перший поцілунок. Пам’ятає, як небо закружляло, міцні руки закували у свої обійми. Що дивно, Таня не противилась, а линула назустріч.

Коли вони опинились у спальному мішку гoлi-гoлiсiнькi – не пам’ятає. Їй просто було добре з Артемом. Зі своїм першим коханням, якого безутішно любила ось уже кілька років. Думала, що почуття минулись. А ні. Ще з більшою силою загopiлися в її серці. Коханий Артем цілував і цілував. Це був її перший чоловік, перше кохання.

Таня сором’язливо одягалася, відвернувшись від Артема, її щоки паленіли від сорому. Тільки тепер дійшло до голови, що він подумає про неї! Вперше побачила і відразу ж вiддaлaся! Артем, ніби розуміючи її стpaхи, ніжно обійняв, шепочучи на вушко:

– Не переживай. Я тебе не ображу.

Щоб ніхто нічого не зрозумів (чомусь саме Артем так захотів), до табору пішли різними стежками. Виявляється, хоч давно він не навчався разом з братом Вадимом, усе одно залишилися друзями, тому в похід збирався заздалегідь. Але в останню мить запізнився на електричку. Ось так банальне спізнення подарувало Тані кохання. Що вони відтепер будуть разом, навіть не сумнівалась. Артем перед тим, як розійтися в різні боки, таємниче прошепотів:

– У нас попереду цілий тиждень.

Вже біля наметів Таня з Артемом перекинулися кількома пристрасними поглядами. Зі щасливою посмішкою на обличчі дівчина довго не могла заснути. Лише коли на небі засвітилася перша зоря, її повіки скував сон.

Прокинулася, коли сонце вже несамовито палило. Дівчата якраз знімали з вогню свіжу юшку.

– Щось ти, соню, довго спиш, – невдоволено буркнула братова дівчина.

Але Таня не зважала на ці слова. Тепер її не розізлити! Поглядом серед хлопців, які купалися в озері, вишукувала Артема, та його там не було. Кинула оком на окраїну лісу, де інші грали на гітарі, – теж нема.

– А де всі? – обережно запитала у дівчат, що готували на стіл.

– Кого тобі треба?

– Ну де мій брат?

– В село пішов у магазин.

Мить помовчавши, все-таки наважилася поцікавитися:

– А той новенький? Здається Артем?

– Так він із самого ранку поїхав до Львова. Його жінку Марту раптом на збepeження поклали, от-от має наpoдити, – байдуже відповіла братова одногрупниця.

Ці слова, здавалося, рoзpiзали Танине серце навпіл. Артем має жінку?! Стpaх пішов у ноги, перед очима попливли кола. Ледь добрела до своєї палатки і пролежала там цілий день, щоб нікого не бачити і не чути. До неї кілька разів заглядала братова дівчина, питала, чи все добре, потім – Вадим, прикладав до її лоба долоню. Життя ніби зупинилося.

Місяць жила у стpaху: а, не дай Боже, буде дитина?! Що тоді? Слава Богу, минулось. Артем, щоправда, кілька разів дзвонив, просив зустрічі. Мовчки слухала його. Він, звісно, нічого не обіцяв, казав, що зв’язаний женячкою, що мусив одружитися, бо впливовий жінчин батько пpигpoзив. Запевняв, що закохався по вуха в неї, Таню, а тому запропонував:

– Зрозумій мене, – благав у трубці, – давай зустрічатися. Нам було так добре. Ти пам’ятаєш?

Таня добре пам’ятала ті блаженні хвилини, та лишалася непохитною. Помітила, як одного разу брат повернувся додому із синцем під оком і якось так пильно подивився на неї. Зрозуміла: він про все дізнався і, очевидно, пoмcтився за сестру. Але їй було все одно. Ще місяць снувала, як мара. Автоматично ходила на пари, автоматично їла, пила каву.

Читайте також: Куди ж донька витрачала гроші, які вона надсилала з Італії. Заради коханого-пройдисвіта, донька матір запроторила в психушку

І раптом одного дня з вікна маршрутки побачила на вулиці їхнього міста Артема – обіймав якусь білявку. Значить, правду казав: якщо не буде Таня, то буде інша, бо з жінкою життя нема. Тремтячими пальцями набрала його номер, старалася поглядом втримати його постать. Добре, що маршрутка застрягла у заторі. Помітила, як Артем здивовано поглянув на телефон.

– Я згідна, – прошепотіла. – Я тебе бачу.

Він став озиратися:

– Ви помилилися, – роздратовано промовив, і вже ніжно: – Що ти казала, Марто?

Тані лишилося дивитись услід закоханому подружжю, Артем посміхався і турботливо струшував пилинки зі своєї дружини.

Автор – Юлія ШЕВЧУК

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram