Військовий експерт Майкл Кофман:
“Те, що Росія вдається до ракетних і бомбових ударів, поки що для нас дуже важко та боляче. Але не варто посипати голову попелом. Я переконаний, що є рішення цієї проблеми. Попри те, що НАТО офіційно поки що відмовляється брати участь у забезпеченні безпольотної зони над Україною, геть не означає, що реалізація цього завдання неможливе.
Урешті-решт Україна має можливості отримати відповідну сучасну зброю на засаді двосторонніх угод, зокрема і між країнами — членами НАТО, а можливо, і між третіми країнами. А щодо персоналу, який володіє цим озброєнням, то він може прибути в Україну як добровольці іноземного легіону.
Якщо ж Росія оголосить мобілізацію, це нам не дуже зашкодить, а тільки збільшить, передусім, кількість російських полонених. Яких Збройні сили й так не дуже охоче набирають.”
Микола Сунгуровський, директор військових програм Центру Разумкова:
“Тут питання не стільки й не тільки в оцінці військових потенціалів України та Росії. Якщо за ресурсними питаннями, то в Росії вони вже закінчуються. Тобто найдієздатніші частини та з’єднання вже було введено в дію. Якщо зараз перекидати сили з інших регіонів, це означає оголяти фланги. Більше того, щоб їх перекинути, наприклад, із Західного округу, треба, грубо кажучи, завантажити всю російську залізницю. Це означає зупинити решту перевезень. І це досить важко відчуватиметься для Росії. Якщо ж перекидання підуть із Центрального округу, там розміщена техніка, яка була на тривалому зберіганні, й ще не відомо, чи вона заведеться.
Тому очікувати якихось суттєвих надходжень наземної техніки не варто. Єдине, що вони можуть суттєво наростити — це ракетні війська та артилерію. Найнебезпечніше для нас. Скільки їх там ще залишилося, точно сказати не можу. Але, за заявою російських експертів, це теж досить обмежений ресурс.”
