fbpx

Колишній зателефонував і попросив повернути машину… він хоче її продати, щоб купити теперішній  своїй дружині іншу, вона з дитиною маленькою, їй потрібніша ніж мені машина

Три роки тому я розлучилася зі своїм чоловіком. Сталося це після десяти років стосунків, проте шлюб наш проіснував не довго, сину на той час було чотири рочки. Розлучались ми довго, болісно, зі сварками і сценами такими, що всі рідні за голови тримались. Розлучення хотіла я, бо стомилася від постійних ревнощів, докорів, а коли почула “да кому ти потрібна” зрозуміла остаточно, що дороги назад немає. А чоловік навпаки, намагався усіляко мене утримати.

Розлучилися, але легше від того не стало. Щоразу, коли він приходив до сина, все закінчувалось сварками і зіпсованими нервами. Лише через рік, наше спілкування стало більш-менш спокійним, ми майже не сперечались і навіть проводили спільні вихідні інколи, водили разом сина до зоопарку, кінотеатру чи ще кудись. Дитина в такі дні радів, що і тато, і мама поряд.

Але тоді колишній чоловік все частіше говорив про примирення, і я зрозуміла, що краще триматись подалі одне від одного.

А два роки тому, я, як і мільйони українців, змушена була виїхати з сином за кордон. Тоді колишній допоміг нам вибратися з міста, три доби віз мене і сина до кордону. Прощаючись, дав мені конверт з грошима, там було не багато, але навіть цю тисячу доларів я взяла, я не знала, як буду виживати у чужій країні, і ключі від машини віддав мені. Машина то була куплена ще в шлюбі, то наше спільне з ним майно на яке ми заробили разом. Проте він її тоді забрав, як ми розходилися, а судитися за неї у мене просто не було сили вже.

І от тоді, на кордоні, він віддав мені ключі. Ми весь час були на зв’язку, спілкувались мало не щодня, а сину він телефонував взагалі щовечора і щомісяця перераховував нам гроші, рівно 25 відсотків від своєї заробітної плати. У нас були, я б сказала, досить дружні стосунки. Навіть у мій День народження, на картку прийшли від колишнього чоловіка п’ять тисяч гривень. Сказав, що це мені на квіти, я була приємно здивована.

Тоді він знову заговорив про те, щоб коли ми з сином повернемось до України, відновити наші стосунки і знову стати сім’єю. Я нічого не відповіла, лише про себе подумала, що, можливо, і варто про це буде подумати, коли повернусь, якщо він дійсно так змінився у відношенні до мене і тепер між нами таке порозуміння.

Але думати ні про що і не довелось, через місяць він знову зателефонував і запитав, чи я не проти, якщо він одружиться… Я лише пожартувала, що його “пузом до стіни приперли?” Спілкування ми продовжували, все було, як і раніше, але колишній справно приховував те, що скоро вдруге стане татом. Лише за місяць до появи малюка таки проговорився. Я щиро пораділа за нього, у нас дійсно були дружні стосунки.

Наскільки дружні, що коли у нього народився син, я була першою кому він зателефонував. Тоді я навіть не підозрювала, що це може змінитись. А змінилось дуже швидко, і все через гроші.

Спершу він зателефонував і попросив повернути машину… він хотів її продати, щоб купити теперішній  своїй дружині іншу, вона з дитиною маленькою, їй потрібна машина. Мене це обурило, чому я маю щось віддавати його дружині, якщо на цю машину я теж гроші заробляла. Якщо вже так, то її потрібно продати і поділити гроші навпіл. Тоді вперше пролунала фраза “я тобі нічого не винен”.

Зрозуміло, що дружніх розмов між нами уже не було, все частіше лунали звинувачення, що я вимагаю від нього грошей, що мені все мало, що аліменти я витрачаю на себе, а не на сина і взагалі дитиною я не займаюсь… Ну так, йому за тисячі кілометрів, мабуть, видніше як ми живемо і на що я гроші витрачаю. Я була приголомшена такою його поведінкою і все не могла зрозуміти, що трапилось з людиною.

А потім він перестав зовсім гроші перераховувати сину, я якось поцікавилась чому, на що отримала відповідь, що він мені в конверті два роки тому дав, тож ці місяці нічого перераховувати не збирається і знову вимагав машину повернути.

Тепер то я і зрозуміла, що дружинонька його теперішня добряче постаралася, раз і за гроші всі до копійки труситься, і за машину згадав, і сину телефонує раз в тиждень і то, коли на роботі. А якщо той сам тату зателефонує ввечері, то він завжди зайнятий, розмовляти не зручно і ще купа відмазок.

Що ж, я погодилася, нехай вираховує, машину продаємо і ділимо гроші навпіл. А якщо його такий варіант не влаштовує, то нехай подає до суду, я зможу довести, що автівка куплена у шлюбі і подам зустрічний позов про аліменти. Колишній біситься, скандалить, а я просто дивуюсь, як швидко може змінитися людина.

You cannot copy content of this page