Дядько Олег часто заходив до нас, не тільки на свята а й бувало засиджувався з татом на кухні, в будні дні. Мама сварила їх за ці нічні посиденьки, але мені подобалося. У такі дні, я завжди отримувала від них хороші, дорогі цукерки.
Минали роки, за спиною залишилася школа а потім і університет. У моєму житті було кілька швидкоплинних романів, але нічого серйозного.
В середині 2000-х, наш сімейний бізнес пролетів. Конкуренція зростала, а батько відмовлявся оновлювати обладнання на своєму виробництві. В результаті якість впала і попит теж. Дядько Олег, банкір, кілька разів пропонував йому кредит, без застави. Але батько знову і знову відмовлявся. Посилаючись на те, що не любить залазити в борги. Так і тривала ця карусель, до тих пір поки ми не опинилися в злиденному становищі.
Останні кілька років, Олег поглядав на мене вже не по-дружньому. Уже дещо розуміла в житті і знала, що означає такий погляд. Гарненько подумавши над своїм майбутнім, про старість своїх батьків, я залпом випила пляшку вина і поїхала до Олега. Там і залишилася.
Коли батько про все дізнався, він відрікся і від мене і від Олега. Сказав, що його нудить від однієї думки про наш союз. Мама заперечувати не стала, їй я і відсилаю гроші, які мені видає чоловік. Не знаю точно, чи маю рацію я, але вибір свій вже зробила і його не змінити.
Фото ілюстративне з вільних джерел
