Квартирний “Отелло”. Дивлюся на нього і думаю, чи люблю я його настільки, щоб все це терпіти

Все ж важко зрозуміти психологію чоловіків! У мене чоловік, просто «отелло», в квартирному масштабі. У квартирному – це тому, що поки стороннім ревнощі не демонструє, може, соромиться? Ну, а що він мені влаштовує кожен раз – тут окремо розповідати можна, куди там Шекспіру!

Але ж до весілля все нормально було, чесно! Я спеціально придивлялася, здавалося, він не знав, що таке ревнощі взагалі. Може, він до весілля впевнений був, що я нікуди не подінуся, а зараз сумніви охоплюють? Але, як би там не було, його ревнощі пристойно отруюють мені життя. І вмовляла його, і в любові запевняла – не допомагає. Він скaндaлить, лається і, чим далі, тим все неприємніше.

Причому, чим більше привожу аргументів, тим міцніше його підозри. Ось минулого вівторка дуже довго пояснювала, що затрималася на роботі, що мені можна було зателефонувати по робочому телефону, що я там з начальницею  звіт до розуму доводила – не вірить і кричить, слів не підбираючи . Стверджує, що дзвонив, що мене не було на місці! Ну, зрозуміло не було – я в кабінет до начальниці бігала постійно !

Читайте також: Не можливо не поділитись. Рік тому все згoріло. Все!

Намагалася пояснити – він в крик. А ось сказала: «Який же ти негідник, що міг так подумати ?!» Так він затих трохи і задумався, але ненадовго. Сказав, що подзвонить на роботу і перевірить. Мені ще на роботі тільки ганьби не вистачало!

Я раніше вмовляла його, застерігала. Один раз зі злості навіть на себе наговорила, сподівалася, що відстане. Так ще гірше зробила!  Довелося подругу в свідки з чоловіком і дітьми привести, щоб хором сказали, що я у них ввечері була. Так чоловік у дітей ще допитувався, перевіряючи, раптом подруга з чоловіком брешуть.

Ось тепер дзвоню звідусіль мало не щогодини. Часу, правда, багато йде, зате спокійніше стало спочатку. Думаєте, я сама це придумала? Ні, в книжці розумній вичитала. Ось в цій же книжці вичитала, що ревнивець, як aлкогoлік: вилікувати його можна тільки в тому випадку, якщо він сам захоче. Інакше всі зусилля прахом підуть.

Ось і мій «отелло» на кшталт заспокоївся, а потім вибyх на порожньому місці, та дужче. Взагалі після останнього разу я щось замислюватися стала – навіщо мені все таке терпіти ?! Вчора він скaндaл влаштував, тому що від мене чоловічим одеколоном пахне. Я і флакон з парфумами новими показувала, і одяг ними просочувала – ні, не погодився, а духи об стінку і розбив. Добре, що в мене не влучив.

Я в тій же книжці прочитала, що фраза – «ревнує, значить, любить»,  з часом, перетікає в іншу фразу – «б*є, значить, любить». Ось я тепер дивлюся на нього і думаю, чи люблю я його настільки, щоб все це терпіти далі? І що там, далі мене чекає?

Світлана

Джерело