fbpx

Кирило одружився в 24 роки. Його майбутня дружина Лариса була на 3-му місяці, коли її батьки приїхали до батьків Кирила «свататися»! Так-так, саме так, а не навпаки! Майбутня теща з ходу заявила – «не дочекаємося, мабуть, вас до себе, ось і приїхали!»

До слова сказати, до цього жодних розмов про весілля не було, а коли Кирило оголосив мамі з татом, що приїдуть батьки Лариси, Надія Іванівна (мама) здивувалася – свататися, чи що? Так це ми до них їхати повинні! Але майбутня теща розсудила по-своєму. Весілля звичайно ж відсвяткували, якийсь час молоді жили в орендованій квартирі, але потім малюк був, стало складніше, грошей не вистачало та й Лариса не встигала одна з дитиною, Кирило мотався по відрядженнях, тижнями вдома не бував.

Теща наполягла, щоб молоді переїхали до неї, тим більше, що до цього часу вона розлучилася з чоловіком (після майже 30 років шлюбу) і залишилася одна в двокімнатній квартирі. Кирило, а особливо Лариса, з радістю погодилися, розраховуючи на допомогу тещі та й у фінансовому плані буде легше, так, принаймні думали новоспечені батьки.

Справедливості заради треба сказати, що перший час так і було, Тамара Петрівна частенько погоджувалася посидіти з онуком (благо працювала медсестрою по змінному графіку), квартплату хоч і платили 50/50, але це ж не 5 000 за оренду віддавати, харчуватися, правда, відразу вирішили окремо, тим більше, що теща була на правильному харчуванні, як вона говорила.

Правда Кирила напружувало, що теща всюди лізе зі своїми порадами, наприклад, купили молоді машинку-автомат, Кирило її на кухні встановлює, теща тут-як тут зі своїми порадами, або роблять молоді ремонт у своїй кімнаті, Тамара Петрівна в дверях: тут рівніше треба, шпалери спокійніші вибрали б, навіщо ламінат – лінолеум дешевше, купили онукові комбінезон на зиму – навіщо новий купили, гроші витрачали, я б у сусідки попросила старенький, навіщо витрачатися, він же (онук) все одно виросте і все в такому дусі.

Кирила все це дратувало, але терпів, списував на вік. А через якийсь час Лариса стала помічати, що з їх холодильника (свій холодильник вони ще з орендованої квартири привезли) стали продукти пропадати, то сирків дитячих немає, то пакет соку переполовинений, то від ковбаси один хвостик залишиться, а одного разу випадково побачила, як Тамара Петрівна молоко з їх пакета в банку переливає і в свій холодильник прибирає. Лариска не витримала, запитала у матері, що це вона робить?

Тут Тамару Петрівну як підмінили, закричала, що вони невдячні, живуть за її рахунок і чашку молока матері пошкодували, господарями почуваються і все в такому тоні. Лариска здивувалася, каже, якщо так давай харчуватися разом, ти ж сама казала, що в тебе все по-правильному і всякі супи, макарони, пюре, котлети ти не їси? Але Тамару Петрівну вже несло, дісталося обом і дочкі, і зятю, який, виявляється, «косорукості неук, цвяха забити не може (хоча, все, що зроблено в квартирі, було зроблено його руками) і дочка невдячна, і онука ростять ледарем ( хлопчикові на той момент тільки-тільки 4 роки виповнилося).

Загалом, Кирило з роботи приїхав, Лариска з сином його у дворі зустріла, розповіла все, стали думати, що робити, знову орендувати квартиру – дорого, плюс вони ще й машину в кредит взяли, жити з матір’ю – не варіант … Саме в цей момент мені і подзвонила моя подруга, сестра Кирила, розповіла про все, вона знала, що у мене кімната була в колишньому гуртожитку, яка на той момент була порожня, я її продавати збиралася. Подруга попросила тимчасово пустити подружжя пожити, я погодилася, Кирила з дитинства знала, подумала, чому б не допомогти, попросила тільки комуналку в термін оплачувати.

Прожили вони у мене місяця 4, а потім вирішили, що треба думати про своє житло, взяли кредит і купили будинок в садовому товаристві недалеко від міста. Перший поверх будинку був капітальний, а другий ще до розуму треба доводити, перші два роки, звичайно, дуже важко довелося: кредит, ремонт, машину продати довелося. Зате зараз самі собі господарі, другий поверх утеплили, там дві спальні і санвузол, на першому – кухня-вітальня і туалет, ділянку облагородили, теща, правда, все поривалася і там командувати, картоплину-морквину садити, гнойові грядки під огірки робити, але Лариска з Кирилом твердо дали зрозуміти, що тут розпоряджаються вони і тільки вони, порядок нехай у себе в квартирі наводить.

Тепер між ними так званий «поганий мир», розмовляють по мірі необхідності, зі святами вітають, але допомоги у тещі не просять, онука на літо відправляють до батьків Кирила. А Тамара Петрівна, залишившись одна в квартирі, розважається тим, що розповідає численним приятелькам, як її дочка з зятем «кинули» – жили за її рахунок, на будинок накопичили, баню на ділянці побудували, а для неї в новому будинку і місця немає … І так, виявляється, в житті буває.

Фото ілюстративне з вільних джерел

You cannot copy content of this page