Лист у минуле. Сказати все, що лишилось несказанним

Моя перша любове, привіт.

Минули роки, ми розійшлися з тобою дуже зле.

Цей біль я несу в душі усе життя. Він уже став частиною мене. Але пора з ним прощатися.

Я не можу написати тобі особисто. Бо давним давно наші дороги розійшлися. Діти виросли, і обручки на пальцях стали звичною прикрасою.

Тому, посилаю це послання Всесвіту. Можливо воно обійде світ, і попадеться тобі.

Воно буде про вдячність.

Дякую тобі за те, що ти, любове, була.

Саме такою. Юною, щирою і що тривала так довго.

Дякую тобі за цей досвід, і за нього.

За те, що закипала кров від того, коли він брав мене за руку.

За те, що досі памʼятаю його сині-сині очі.

За ті літні вечори, коли ми рахували зорі, так щиро сміялися, і вірили в щастя.

За квітку лілії посеред зими. За те, що він зміг її виростити, і принести мені. Я її засушила, але десь з часом згубила…

Дякую тобі, любове що показала як сильно можна кохати душею, не торкаючись тіла.

А тепер я маю сказати пробач.

Пробач мені, любове що не хотіла вислухати його, і не дала можливості все пояснити.

Пробач, що проклинала тебе.

Я не вміла дати раду тому, що сталося. Найбільше я не могла зрозуміти чому люди так помиляються. Чому вони роблять боляче.

Я не змогла пробачити тоді.

Я хочу тобі сказати зараз, що пробачаю.

Відпускаю.

Люблю тебе, як спогад. Живи будь ласка в інших юних душах. Живи. Завжди.

Історію написала, Mavka спеціально для osoblyva.сom

Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту.

Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.