Дмитро був дорослим чоловіком, йому було вже тридцять, і він давно мав свою квартиру, працював, міг самостійно подбати про себе.
Проте для його матері, Ганни Михайлівни, він залишався тим маленьким хлопчиком,про якого вона завжди прагнула піклуватися.
Хоча Дмитро був незалежний, мати зберігала за собою місце найголовнішої у його житті жінки. Вона вважала, що тільки вона здатна дбати про його справжнє благополуччя. І хоча Дмитро був зрілим, йому все одно не завжди вдавалося уникнути маминих турбот.
Ганна Михайлівна була жінкою середнього віку, завжди охайною, прагматичною і вірною своїм переконанням. Вона була впевнена, що може нагодувати сина і випрати йому штани набагато краще, ніж його дівчина, яка не мала досвіду в таких справах. І ось так почалося, ніби звичайне непорозуміння, яке перетворилося на справжню боротьбу за серце сина.
Все почалося, коли Дмитро познайомився з Тетяною. Вона була гарною, розумною, але для Ганни Михайлівни чогось занадто самостійною і незалежною.
Від самого початку мати почала шукати у Тетяні недоліки, хоча насправді, нічого серйозного в її поведінці не було. Дмитро був щасливий у стосунках, але його мати, хоч і любила його, не могла змиритися з тим, що тепер інша жінка піклується про нього.
— Ти що, синочку, не хочеш, щоб мама тобі приготувала борщ? — запитала Ганна Михайлівна, коли Дмитро востаннє приїхав до неї з Тетяною.
— Мамо, я вже їв. Тетяна приготувала смачну вечерю, — відповів Дмитро.
Але Ганна Михайлівна зітхнула і подивилася на нього як на маленького хлопчика.
— Тетяна? Ось побачиш, вона ще не навчилася готувати так, як я. Я тобі борщ зварю, в мене він завжди виходить на славу. У мене секретний рецепт!
Дмитро зазвичай не любив суперечити матері, особливо коли вона починала говорити про свої кулінарні здібності. І хоча Тетяна дійсно була гарною господинею, Ганна Михайлівна не могла заспокоїтися і продовжувала своє.
З часом це суперництво між мамою і Тетяною ставало все помітнішим. Ганна Михайлівна влаштовувала справжні кулінарні шоу для сина, і це не було лише про їжу. Вона намагалася показати, що тільки вона, а не Тетяна, зможе нагодувати Дмитра і все для нього зробити якнайкраще.
Одного разу, коли Дмитро та Тетяна приїхали до матері, Ганна Михайлівна почала свою звичну промову:
— Тетяна, люба, ти, звісно, молода, але такі прості речі, як прати штани, ми з тобою обов’язково ще розглянемо. Ти ж не можеш, мабуть, зрозуміти, що без правильної прасування штани не будуть виглядати акуратно. Я завжди кажу: штани — це не просто частина одягу, це важливий елемент іміджу!
Тетяна, спокійна і врівноважена, посміхнулася, але в її очах з’явилася певна недовіра. Вона ж була освіченою жінкою і прекрасно розуміла, як прати і прасувати одяг.
— О, Ганно Михайлівно, я вже багато років прасую одяг Дмитра, і йому подобається, — відповіла Тетяна, не ображаючись. — Але дякую за турботу.
Однак Ганна Михайлівна була налаштована рішуче. Вона вирішила, що не дозволить жодній іншій жінці бути тією, хто доглядатиме за її сином краще, ніж вона.
Так, дійсно, вона вирішила, що її кулінарні здібності та вміння піклуватися про Дмитра не можуть бути замінені. Ганна Михайлівна бачила у своїй ролі матері «покликання», і не зважала на те, що Дмитро давно став дорослим чоловіком.
Незабаром відбувся випадок, який став останньою краплею у чаші терпіння Дмитра. Якось чоловік з Тетяною вирішили поїхати на тиждень відпочити а коли приїхали то виявили, що замки на дверях квартири були змінені.
— Мамо, ти що зробила?! — обурено сказав Дмитро приїхавши до матері.
— Нас тільки тиждень не було!
Ганна Михайлівна не виглядала винною. Вона стояла перед ним із серйозним виразом обличчя.
— Ну, як же я можу бути спокійною, якщо вас не має вдома так довго. Ти знаєш, у вас багато дорогих речей і техніки, тому я подумала, що треба захистити вас від таких проблем як грабіжники. Замінила замки — і змогла спокійно поїхати додому і знати, що твоя квартира в порядку.
Дмитро був вражений її відвертістю. — Мамо, це не твоя справа! Я дорослий чоловік, і це моя квартира! Я сам можу подбати про свою безпеку.
Але Ганна Михайлівна не здалася: — Ти завжди будеш моїм сином, і я завжди буду піклуватися про тебе. Заміна замків — це найменше, що я могла зробити, щоб ти був у безпеці.
Дмитро не зміг стримати хвилювання і розчарування. Він відчував, як між ним і матір’ю виникає прірва, яку неможливо заповнити.
— Мамо, якщо ти не зупинишся, я не зможу бути з тобою. Це моя особиста справа, і я сам вирішую, що мені робити зі своїм майном і квартирою.
Ці слова були для Ганни Михайлівни важкими, адже вона не могла уявити, що її син може віддалитися через її надмірну турботу. Вона залишилася мовчазною, але в її очах була велика сум, бо для неї син завжди залишався маленьким хлопчиком, якого потрібно захищати.
Тетяна, в свою чергу, була знервована ситуацією, яка відбувалася. Вона любила Дмитра, і її серце боліло через відносини між ним і його матір’ю.
Вона відчула, що через надмірну турботу матері їхні стосунки можуть бути поставлені під загрозу. Тетяна вирішила поговорити з Дмитром, не ображаючи його мати, але пояснивши свої почуття.
— Дмитре, я розумію, що ти любиш свою маму, і я теж хочу бути частиною твоєї родини, але її поведінка мене турбує. Мені здається, що вона не розуміє, що ми вже дорослі і маємо право приймати власні рішення.
Дмитро зітхнув і обійняв Тетяну. — Я знаю, я дуже люблю її, але іноді це дуже складно. Вона не розуміє, що ми з тобою будуємо своє життя, і не завжди хоче розділити це з нами. Але я обіцяю, що знайду спосіб поговорити з нею і знайти баланс.
З часом Дмитро і Тетяна навчились знаходити компроміс з Ганною Михайлівною. Мати зрозуміла, що її син став дорослим чоловіком, і що вона не повинна намагатися замінити його дівчину.
Дмитро, в свою чергу, навчився пояснювати своїй матері, що він все ще любить її, але також хоче мати особисте життя. Суперництво між мамою і Тетяною поступово стихло, і хоча Ганна Михайлівна не одразу змирилася, вона зрозуміла, що любов до сина не означає контролювати його життя.
Віра Лісова