Ми з моєю подругою Інною збиралися до гарних друзів на весілля. З самого ранку моя мама вирішила «піти в наступ»:
-Ти врешті одружишся з Інною? Гарна дівчина … ніби. Ну, непогана … Гриш, тобі майже 35, я онуків хочу ще побачити!»
Далі її бажання побачити онуків і моє відчуття безвиході зійшлися клином на тому, що о 8 ранку я поїхав і купив Інні обручку. Джерело
Думав ввечері зробити їй пропозицію.
Далі зателефонувала Інна:
– Заїдь в квітковий салон, купити букет. Ну такий, ніжний
– Навіщо в салон, давай ближче до ЗАГСу, там є невеликий …
– Я сказала, їдь в салон! Ще не вистачало там з віником дешевим зганьбитися! Мені подзвони, як будеш брати.
Покірно їжу в салон. Там мене зустрічає мила дівчина на ім’я Валентина. Коли я увійшов, у неї в руках був приголомшливий кошик тюльпанів.
Я попросив букет з таких тюльпанів. Ніжний, весняний …
Дзвоню Інні, вона:
– Ти з глузду з’їхав? Навіщо тюльпани? У мене сьогодні вже і так нерви на межі! Я ж тобі казала, у них весілля в фіолетово-блакитних тонах … Сто раз говорила! Нехай роблять блакитний букет! Хочеш, щоб ми там зовсім як білі ворони виглядали, мало того, що у тебе костюм не блакитний.
«Щось не так?» – з посмішкою запитала Валентина …
Розібрала тюльпани, стала підбирати інший букет з блакитних гортензій. З посмішкою, перекинулися парою фраз, посміялися, я погодився на каву.
Інна знову кричала в трубку:
– Гортензії це дешево! Нехай зроблять троянди або Лізіантус! І не треба в слюду, потрібна гофрований …
Далі я відключив телефон, взагалі відключив і вирішив, що нікуди не поїду.
«Можна дізнатися, це букет для вашої дівчини?» – поцікавилася Валентина.
Я відповів: «Це букет для Вас! І ця обручка теж!»- Дістав обручку, яку ще годину тому планував дарувати Інні. – «Виходьте за мене заміж!»
Тепер я щасливо живу зі своєю «квіткової феєю» і виховую доньку.
А Інну щовесни подумки дякую за нетерпіння і тягу до розкоші, адже якби не «салон», я б не зустрів свою «королеву тюльпанів!»
