Мама виховувала мене одна. Коли я питала за батька, то вона відповідала, що його не стало ще до мого народження. Виявляється, я все таки їй родичка, але вона мені не мама

У мами є рідна сестра, яка молодша за неї на три роки. Звуть її Марина. Вона народила мене в сімнадцять років. Відразу ж після мого народження, вона залишила мене в пологовому будинку і поїхала в невідомому напрямку. А моя мама, відразу ж як дізналася, про її вчинок, удочерила мене.

Тітка Марина, поїхала і більше не приїжджала до нашого міста. Вона ніколи не дзвонила і не писала своїй рідній сестрі. У них завжди були складні відносини. Напевне тому що у них різні погляди на життя. Мама все життя працювала тільки щоб у мене все було. Марина навіть своїх батьків особливо не шанувала. Як тільки вона поїхала, так більше і не згадувала про них.

Вона поїхала і не залишила жодних своїх координат. Навіть коли не стало її батьків, вона не з’явилася, та й повідомити їй нікуди було. І ось через майже вісімнадцять років, вона з’явилася у нас на порозі.

В один прекрасний вечір, мама відкрила двері і побачила свою рідну сестру. Вони навіть обнялися і мама розплакалася від такої зустрічі. Потім, я чула як вони сиділи вночі на кухні і розмовляли. Марина, поділилася, що живе дуже добре і заможно. Але тільки в особистому житті у неї не ладнається. І ось, вона задумалася про те, що шансів на побудову особистому житті, залишається зовсім небагато і у неї ні не чоловіка ні дітей. Вона вирішила приїхати і спробувати знайти свою дитину, залишену багато років тому.

Мама пояснила їй, що швидше за все, її дочку хтось давним-давно вже удочерив. Вона не стала говорити їй про те, що я зовсім поруч, що мене удочерила саме вона. На наступний день, вона почала свої пошуки і все таки дізналася правду. Марина прилетіла додому як на крилах і прямо з порогу, сказала мені всю правду. Це для мене було ударом.

Я не могла повірити. А вона, навіть не помічала мого стану, весело щебетала про те, як здорово ми з нею заживемо. Що вона забере мене з собою і влаштує вчитися в престижний інститут. Тут повернулася моя мама з роботи і Марина, почала на неї кричати, що та не відкрила їй всієї правди про моє удочеріння.

Мама дуже засмутилася. Вона зрозуміла, що Марина, забере мене з собою і я швидше за все погоджуся. Я ж завжди мріяла про хороше життя, мріяла про свою машину, і зараз все це у мене може з’явитися. Марина, зібралася з’їздити додому на кілька днів і дала мені час все обдумати. А я вже заздалегідь знала, що нікуди не поїду. Адже вона кинула мене колись. Я тепер знаю це точно. І ніякі обставини, не можуть її виправдати.

Просто звідки у неї раптом прокинувся материнський інстинкт? Побоялася під старість років залишитися одна. Але ж моя мама, яка мене виховала, не побоялася ніяких труднощів і дала мені все що могла. А тепер раптом намалювалася ця Марина, і вирішила, що одним махом може все змінити? Ну ні. Я не зраджу свою рідну людину ні за які пряники світу.

Фото ілюстративне спеціально для Особлива