Поки що в Єгипет, але в планах у неї ще Болгарія і Туреччина, як найдешевші. Можливо, ще північний Кіпр. Там теж, кажуть, нашим пенсіонерам можна прожити, причому прожити так, що «проживання» буде життям, а не похмурим існуванням.
– Це бридко! – сказав чоловік приятельки. – Вона ж стара, куди їй по світу шастать, тільки ганьбитися.
– Мені чоловік всі нерви проїв, ми за його машину кредит віддати не можемо, прострочення три місяці, а мама по курортам їздить, – плаче її дочка, впевнена: мама чомусь повинна б допомогти виплатити кредит за машину, взяту в кредит для чоловіка.
– Свекруха кожен день нагадує, що ми у неї живемо, а мама квартиру взяла і здала!
Вона (дочка) сподівається на співчуття, і, в загалі то, його отримує, адже кожному відомо: жінка на пенсії більше не належить собі. Вона – безкоштовний додаток до онуків, її житло – не для неї, а для дітей, та й взагалі, на що вона розраховує, стара? Хоча, по суті, діти, які практично мого вже віку, могли подбати про житло для себе самі, а не розраховувати на мамине або, тим більше, не тусуватися п’ятнадцять років в квартирці свекрузи.
– Ми з чоловіком сподівалися, ну, допрацює вона, поїде в село, – оплакує нездійснені надії дочка. Ну от скажи, не безсовісна?
– Вона у тебе ще і заміж вийде, – з таємною зловтіхою пообіцяла я, – За турка.
Матінка постить в соцмережах фотографії свої, нехай ще не з таких теплих берегів, як їй мріється, але з підписами, що в шістдесят життя тільки починається. Я – полайкала. Тому що вона – права. А всі ці, що збираються сісти на шию, які стверджують, що саме вік, то саме час перестати про себе думати. Нехай вони ідуть лісом, полем і морем. Вони-то якраз і є – безсовісні.
Фото ілюстративне – ru.best-wallpaper.net
