Мені прийшло повідомлення від нареченої: На весілля не приходь, тебе там не чекають. Ну, раз не чекають, не піду, прапор їм в руки. Але через два тижні я, заздалегідь подзвонивши, прийшла за грошима на оплату комунальних послуг. Настя не пустила мене навіть на поріг моєї ж квартири: – Ми самі будемо платити. Досить до нас шастати, нас перевіряти. І взагалі, не соромно з рідного брата гроші трясти? – заявила новоспечена дружина мого брата

Є у мене братик молодший. Після батьків нам дісталася у спадок квартира, ми її продали і поділили гроші навпіл. Я купила собі маленьку однокімнатну. А він вклався в якусь дурницю і гроші втратив, все по орендований мотався.

Я вийшла заміж, переїхала до чоловіка. Брат попросився пожити в мою квартиру, гроші збирати зібрався на власне житло. У нас були непогані стосунки, але брат мій, м’яко кажучи, безлаберний. Знаючи цю його особливість, кожну першу суботу місяця я приходила до нього за грошима на оплату комуналки. І, так як візити мої були систематичними і очікуваними, я його не попереджала про свій прихід – він і так прекрасно знав в який день я прийду.

Приблизно 4 роки тому, в чергову суботу, я вламуюсь до нього з криками: – Досить спати, сонце вже високо! А там дівчина, дивиться на мене злякано і питає: – А ви хто?

– Прошу вибачення, я не знала що Вадим не один. Брат вийшов в коридор і нас познайомив: – Це Настя, моя дівчина. Настю, це – Ірина, моя сестра. Гайда на кухню, чай пити.

Попивши чаю і забравши гроші за комунальні послуги, я ще раз вибачилася за візит без попередження, і пішла. Через півроку вони одружилися, Настя чекала дитину. Як тільки заяву в РАЦС було подано, мені подзвонила мама нареченої і запросила до них в гості. Коли я приїхала, брата там не було, а наречена його була присутня.

Я була запрошена щоб обговорити витрати на весілля. Точніше, їх цікавило чи оплачу я половину за брата.

– Прошу вибачення, але я – не мати нареченого, не його опікун. Мій брат – доросла людина. І якщо він вирішив одружитися, то де взяти гроші на весілля – це його турбота. Я-то тут причому? Подарунок подарую на весілля. А оплачувати не буду, вже вибачайте.

Тоді батько нареченої заявив: – Ось на рахунок подаруночка теж питання є. Квартирку б треба переоформити.

Я здивовано поцікавилася: – В сенсі?

– У сенсі, що молодь живе на пташиних правах. Треба б офіційно все оформити – в їх власність. Брат ваш там живе вже шостий рік, за його словами. Вам квартира не потрібна, як ми зрозуміли. Дитинка ось буде, стабільність молодій сім’ї потрібна. Раптом ви візьмете і їх виженете.

Ви у своєму житті бачили хоч одну людину, якій не потрібна квартира? Ось і я не бачила.

– Розумієте, Батько Нареченої. У мене в самої дитина, і цю квартиру я планую віддати сину. Вирішувати питання з житлом молодь повинна сама. Брат збирати кошти хотів, іпотеку візьмуть – не маленькі.

– Ірочка, ви ж теж не маленька, розумієте що дитинку за місцем прописки батька і без вас пропишуть? Невже свого племінника виженете?

Вийшовши з гостей, я зателефонувала брату. Він сказав що взагалі не в курсі мого візиту до його майбутніх родичів, і про їх пропозиції вперше чує. А ввечері мені прийшло повідомлення від нареченої: На весілля не приходь, тебе там не чекають.

Ну, раз не чекають, не піду, прапор їм в руки. Через два тижні я, заздалегідь подзвонивши, прийшла за грошима на оплату комунальних послуг. Настя не пустила мене навіть на поріг: – Ми самі будемо платити. Досить до нас шастати, нас перевіряти. І взагалі, не соромно з рідного брата гроші трясти?

– Настю, він не платить за оренду, ви живете тут безоплатно. А оплачувати за вас воду з електрикою я не повинна, як ти думаєш?

– Якби оплачувала не обідніла би. Сама як сир у маслі катаєшся, на брата плювати зовсім. Ще й перед батьками мене зганьбила. Ти просто мені заздриш, у самого весілля не було – просто розписалися, мені Вадим розповідав. І взагалі, я дитину чекаю, мені нервувати не можна. Котися звідси.

Вона зачинила переді мною двері. Я зателефонувала брату і попросила його почати підшукувати собі інше житло. Він погодився, але попросив не виписувати його, слізно пообіцявши не прописувати дитину. Вони з’їхали, я здала квартиру дівчині. Сім’я Вадима повністю припинила зі мною спілкування. Не дарма кажуть: «Не роби добра – не отримаєш зла.»

Брат мене обдурив. Коли дитина народилася, він прописав її в моїй квартирі. Після цього вони втрьох почали ломитися до квартирантки. Вона зателефонувала мені і я поїхала туди. Поліція вже була там. Брат, його дружина і їхня дитина заселилися в мою квартиру за підтримки правоохоронців – реєстрація є, значить можна. Виселяла і виписувала я родичів дуже довго, через суд. Природно, вони залишили борги за квартиру. А перед тим, як з’їхати, відкрили кран з гарячою водою, накапостили.

З тих пір я нічого не чула про цю сімейку, ось уже чотири роки. Поки, кілька днів тому, мені не подзвонив брат: – Слухай, Іринко, я поживу у тебе трохи? Мене Настюха вигнала, діватися зовсім нікуди. Я йому відмовила. Думаю, моя відмова не потребує пояснення.

Фото ілюстративне з вільних джерел