Мій єдиний син одружується, але весілля не буде. Точніше мене запрошувати ніхто не збирається. Я, якщо чесно, цього не розумію, адже він у мене єдиний син і цього дня чекаю більше ніж він

Ось я і дочекалася, коли мій єдиний син одружується. З ранніх років, я ростила його сама. Його весілля для мене свято. Я ніколи не любила розповідати, що одна виховувала його з 6 років, все своє життя поклала на його виховання. Можна сказати, цілодобово працювала. Вдень на основній роботі, а вечорами ще підробляла. Як могла, крутилася, тільки щоб син ні в чому не потребував.

Кожну відпустку проводила тільки з сином. Своїм особистим життям зовсім не займалася, та й часу не було. Але хочеться сказати, що були кавалери, які пропонували спільне життя, але мені нікого не треба було, може просто не ті чоловіки були. Зате тепер, через 20 років, я можу пишатися своїм сином. Високий, спортивний, гарний молодий чоловік. Я йому допомогла здобути освіту, після чого сам знайшов хорошу роботу, і тепер живе самостійним життям окремо від мене.

Приблизно з півроку, як зустрічається з дівчиною, зібралися одружитися. Вона теж у нього працює, і вдвох почали збирати гроші на своє житло. В цьому я їх підтримую, намагаюся, навіть іноді допомагати, коли є можливість.

Невістка мені дуже сподобалася, хороша дівчинка з області, але живе в місті і сама себе забезпечує. Я з нетерпінням чекала дня весілля, готувалася. Але син мені заявив, що весілля не буде. Вони зі свідками сходять в РАЦС і просто розпишуться, після чого трохи посидять в кафе і на цьому все.

Виявляється, невістка захотіла саме так, щоб ніяких батьків не було, що з її боку, що з боку мого сина. Вони посилалися на те, що у них немає грошей, та й ніякого бажання немає влаштовувати торжество. Загалом, на весілля мене запрошувати ніхто не збирається. Я, якщо чесно, цього не розумію, адже він у мене єдиний син, і цього дня чекаю більше ніж він.

Син каже, що якщо вони запросять мене, значить і з боку невістки, теж потрібно буде запрошувати, а там багато родичів, це і батьки, і сестра з чоловіком, а ще й бабуся. Це говорить, дуже багато людей, а значить і великі витрати. Я навіть спробувала їм запропонувати грошей, що, мовляв, давай я частина витрат оплачу, але вони були невблаганні.

Тоді я запитала чи можна хоча б в РАЦС прийти і тільки там привітати і все я піду додому. Мені не двозначно дали зрозуміти, щоб я не смикалася і сиділа вдома.

Я прекрасно розуміла, що це ідея невістки, що мій син би до такого ніколи не додумався б, як вона йому каже, він то і робить. Син намагався мене втішити, ти каже, мамо, не переживай і не турбуйся, ми до тебе на наступний день приїдемо з тортиком, тоді і поп’ємо чаю.

Ну як я можу не турбуватися, адже він мій єдиний син, заради якого я відмовилася від усього, як він цього не розуміє. Так мені просто прикро, за себе і за нього, що він так може зі мною вчинити. Все якось не по-людськи, всі близькі знають про весілля, мене постійно запитують, а я не знаю, що їм відповідати. Як невістка каже, у нас сучасне весілля, без гостей і батьків. Я цього не розумію.

А найбільше я боюся того, що буде далі. Якщо йому зараз говорять, що його мати не потрібна, а він навіть не пручається. Я боюся втратити єдину, рідну мені людину. А якщо ця невістка придумає, взагалі мене на поріг не пускати, то що, він мене не пустить. Може я, звичайно, даремно себе накручую. Але вже як є, я мати, і я переживаю, за свого сина. Адже сильно його люблю.

Фото ілюстративне з вільних джерел