Петро сидів у вітальні, нахмурений. Його погляд був спрямований на коробку з подарунком, яку він нещодавно купив для свекрухи на її ювілей.
Але навіть сама ідея цього подарунка викликала у нього занепокоєння. Чому? Тому що йому не давала спокою одна подія, що сталася рік тому.
— Могла б подарувати моїй мамі і кращий подарунок, — пробурчав Петро до дружини, Олени, яка сідала поряд із ним на дивані.
Олена повернула до нього розчарований погляд, але не сказала ані слова. Вона добре знала, чому він знову був у такому настрої.
Це було пов’язано з однією такою подією на рік раніше, і навіть якщо Петро не збирався згадувати це, Олена знала, що вона обов’язково почує знову все.
— Ти знову за своє? — запитала Олена, піднімаючи брову.
Петро зітхнув і похитав головою, ніби відмовлявся визнавати, що був правий.
— Ну, так, я ж не можу цього забути. Твоя мама подарувала моїй на її ювілей… швабру! Просто уяви! Швабру! Вона, напевно, вирішила, що у нас тут в будинку не вистачає одного предмета і це саме швабра!
Олена почала сміятися, хоча і намагалася виглядати серйозно.
— Петре, ну це було вже давно. Та й взагалі, моя мама має свій стиль подарунків.
Петро подивився на неї з невір’ям.
— Стиль? Ти хочеш сказати, що це її стиль — дарувати швабру на ювілей?! Чи це вона подумала, що моя мама буде дуже щаслива від такої “корисної” речі? Ну так, можливо, мати твоя вирішила зробити такий супер-подарунок для особливих випадків.
Олена схилила голову набік і з серйозним виразом на обличчі спробувала вгамувати сміх.
— Ну, по-перше, я думаю, що це був практичний подарунок. Не всі люди хочуть отримувати на свій ювілей щось безкорисне.
— Практичний?! — Петро не стримався і підняв голос. — Це що, новий етап творчості? Швабра — це ж класика! Тільки не говори мені, що мама тобі сказала: “Ось, дочка, подаруй своєму чоловікові швабру — він буде у захваті!” Ну чому ж вона не купила тоді ще відро для води або мило для миття посуду? Щоб уже повний комплект був!
Олена сміялася вже відкрито.
— Та нічого страшного, Петре! Вона просто не мала ідеї, що б тобі подарувати, і вирішила вибрати те, що завжди буде корисне.
— Корисне! — повторив він. — Слухай, Оленко, я розумію, що корисні подарунки теж важливі, але, може, хоча б на мій ювілей спробуєш купити мені, ну скажімо, якийсь новий набір для футболу? А не швабру!
Олена на мить замовкла, а потім засміялася ще більше.
— Ось, бачиш, ти сам все сказав! Ти не хочеш практичні подарунки, але сам хочеш, щоб у тебе була чистота вдома?
Петро стиснув губи, не знаючи, що відповісти. Він здогадувався, що в цьому всьому є частка істини, але все одно не міг погодитись.
Мати Олени, звісно, була добра жінка, але її погляд на подарунки явно відрізнявся від того, до чого звик Петро.
— Добре, добре, — зітхнув він. — Не хочу більше про це говорити, але все одно це залишає неприємний осад. Хоча, мабуть, треба якось змиритися. І, знаєш, ще я вирішив, що якщо на мій ювілей вона знову принесе швабру, я їй відповідь знайду.
Олена не витримала і заливалася сміхом.
— Ти серйозно? Ти ж сам вже жартуєш! Що ти будеш робити? Принесеш їй насіння для висадки і посівний календар?
— Ні, — відповів Петро, посміхаючись. — Але наступного разу ми будемо обмінюватися такими подарунками, що це буде як мінімум приємно, а не практично.
— Ти все одно не можеш забути про це. А може, ти просто вибачишся перед мамою і все?
Петро задумався на мить, і хоча йому було важко змиритися з такою ситуацією, він зрозумів, що жоден подарунок не вартий того, щоб псувати стосунки в родині.
Олена знову засміялася, а Петро обняв її, розуміючи, що навіть якщо подарунки не завжди відповідають очікуванням, то в родині завжди є місце для гумору.
А ви як вважаєте, чи повинні подарунки завжди бути дорогими, чи можна і більш практичні для господарства?
Віра Лісова
