fbpx

Молоденька абітурієнтка поклала око на свого викладача і поставила собі за ціль завоювати його. І ось одного вечора вона опинилася у нього вдома

Є у мене друг – Кирюха. Ну як Кирюха – для абітурієнтів Кирило Володимирович. Тому як працює він в університеті, і спеціалізується на підготовці до вступних іспитів майбутніх першокурсників. І є у нього три примітних риси. Перша – він дуже гарний. Друга – дуже розумний. А третя – повна відсутність почуття гумору і абсолютне нерозуміння натяків. Тобто взагалі ніяких.

Поєднання цих трьох особливостей постійно є приводом для смішних ситуацій. І більшість з них пов’язані з дівчатами-абітурієнтки. Останній раз він дав нам привід посміятися, розповідаючи історію, гумору якої так і не зрозумів.

Закохалася в нього чергова дівчина. Причому з найсучаснішими поглядами – у зв’язку з чим поставила перед собою мету неодмінно спокусити молодого викладача-красеня. Клеїлася вона до нього професійно – але абсолютно тупий в плані натяків Кирюха цього не помічав. І тоді абітурієнтка пішла напролом. Слізно попросивши додатково допомогти з підготовкою – але тільки ввечері і у нього вдома, оскільки вдень ​​у неї не виявляється часу, а в гуртожитку вчитися буде незручно.

Неодружений Кирило жив сам, розумів він будь-які фрази буквально, тому сказав «не питання» – і годині о дев’яти небесне створення виявилося в його квартирі. Де почалося все з того, що Кирюха реально заздалегідь підготував матеріал і почав його терпляче пояснювати. Ні важкі погляди, ні відверті спроби дівчини нахилитися над підручником так, щоб впритул наблизитися до Кирила, не допомагали.

Врешті-решт вона прямо заявила, що час би в ліжко – оскільки за вікном вже ніч.

– Так? – натурально здивувався Кир, навіть не стежив за часом. – Тоді почекай, я тобі постелю. І постелив. Чемно сказавши «На добраніч» і віддалившись в іншу кімнату. Через якихось 5 хвилин двері відчинилися, і на порозі виникла красуня в повному параді.

– Вибачте! – промовила вона, підійшовши до ліжка. – Я не можу спати одна, мені страшно. І обов’язково треба когось обійняти!

Кирило встав. Взяв її за руку. Відвів в її кімнату. І сказав: – Почекай я зараз. І через хвилину з’явився знову – з плюшевим тюленів. – Тримай. Він добрий і з ним не страшно. Після чого розвернувся і спокійно повернувся до себе. А за конкурсом та дівчина так і не пройшла.

Фото ілюстративне з вільних джерел

You cannot copy content of this page