fbpx

Моя вагітна сестра залізла в ліжко до мого чоловіка під мовчазне схвалення найближчих мені людей – батьків. Ні, у нас не було конфліктів. Я з ними не лаялася. Просто в один прекрасний день повернулася додому з роботи, а на порозі мої речі зібрані

Є у мене сестра. Поїхала вона 7 років тому до столиці, вступати. Вступити – не вступила, а от заміж за багатого киянина вискочила. І стали ми для неї людьми другого сорту. Приїде, морду від усього верне. На стіл накриєш – фу, їжа для жебраків, я таке не їм. Чоловік у неї так не випендрювався, як вона.

Я вийшла заміж, народила дитину. Ми жили з моїми батьками, збирали на своє житло. Кімнату сестри, природно, зайняли. Вона і не проти була: – Все одно я в цю дірку не повернуся.

Маленький у мене пішов в садочок, я вийшла на роботу. І тут в наше розмірене життя повернулася сестра – вона дитину на боці нагуляла, чоловік її вагітну і виставив. Повернулася ця цаца та давай правила свої встановлювати.

Працювати вона не пішла – не царська це справа. Хоча могла б, термін ще маленький був. А батьки шкодували улюблену доньку, по-тихому їй гроші, наші з чоловіком накопичення, і віддали.

Ні, у нас не було конфліктів. Я з ними не лаялася. Просто, в один прекрасний день, я повернулася додому з роботи, а на порозі мої речі зібрані. Мама, ховаючи очі, пробурмотіла:

– Ти це, зла не тримай. Не місце тобі тут. Щастю ти чужому перешкода. Ось тобі грошей, на перших порах. Богом прошу, не лізь ти в їхнє життя!

Я забрала дитину і пішла. Кілька років ми з сином прожили в орендованій квартирі. Чоловік навіть і не думав допомагати власному сину. Навіщо, адже потрібно утримувати чужу дитину. Бабуся з дідусем викреслили старшого онука зі свого життя. Вони просто забули про наше існування. А зараз про мене згадали.

Сестра по інтернету познайомилася з іноземцем, зробила документи, він оплатив їй квитки. Загалом, вона втікла, кинувши дитини і мого колишнього чоловіка. І зараз, на думку всіх оточуючих, я повинна знову вийти заміж за колишнього чоловіка, повернутися жити до батьків і виховувати дитину сестри, як свою власну. Ні дякую.

Я розсміялася їм в обличчя. Єдина людина, якій я щось винна – мій син. Вони покривали зраду чоловіка з сестрою, вони виставили з дому мене і власного онука, позбавили дитину батька. А тепер вони чекають, що я прибіжу і буду грати з колишнім чоловіком в щасливу сім’ю? Не дочекаються!

Фото ілюстративне з вільних джерел

You cannot copy content of this page