Вона весь час приходить до нас в гості без попередження, найчастіше робить це в останні півроку, коли я вийшла в декрет. Так вона кілька разів на тиждень стабільно приходить, звичайно, дзвонить, але коли вже заходить в під’їзд, запитує, чи вдома ми. Але ж ми можемо в цей час спати, або я годую дитину, та взагалі, хіба мало, що ми можемо робити, може просто в квартирі бути не прибрано. Хіба складно зателефонувати заздалегідь і дізнатися, що ми робимо і чи можна прийти в гості.
І ось днями я їй не відкрила двері, та просто набридла вже, попереджати наступного разу буде. Вона хвилин 15 гепала в двері і дзвонила на телефон, тому що дверний дзвінок відключили, але я так і не відкрила. Хоча вона бачила, що ми вдома, коляска стояла в коридорчику, та ми рідко куди виходимо. Так я її вирішила провчити.
Я її попереджала, і натякала. Загалом, вона образилася і поскаржилася своєму синові, моєму чоловікові. Але за собою я провини ніякої не відчуваю, вважаю, що вчинила правильно.
Чоловік, звичайно ж, мені все висловив, мовляв, навіщо я так зробила, що вона ж його мати. Вона ж нам стільки допомогла і грошей давала на перший внесок за квартиру, і тобі з дитиною скільки разів допомагала, і в поліклініку сходити, і домашні справи робити. Вона ж, до тебе і до лікарню постійно приїжджала, і продукти привозила.
Я пояснила чоловікові, чому ж я так вчинила. І знаєте, він мене зрозумів і погодився зі мною, що мама чинить не красиво. Я ж не проти, щоб вона до нас приходила, я просто хочу, щоб вона дзвонила не у нас в під’їзді, а хоча б за півгодини до приходу.
Але коли чоловік мені сказав, що вона не до мене приходить, а до онука, мене це просто приголомшило. Такого приниження я не очікувала. Виявляється, я їй зовсім не потрібна, і вона мене недолюблює, а ходить тільки заради онука, боїться, щоб я з ним нічого не зробила. Ну це вже було занадто.
Після цього, я сказала чоловікові, щоб вона в його відсутність взагалі до нас не приходила. А якщо надумає прийти, я все одно їй не відкрию двері і нехай гепає скільки завгодно. Чоловік, звичайно, все зрозумів, і попросив свою маму, більше так не робити і перш ніж йти в гості щоб дзвонила йому.
Я розумію, що вчинила не гарно, але так тривати теж більше не могло. Багато хто мене, можливо, засудять, але я вважаю, що вчинила правильно.
Фото ілюстративне – Focused Collection
