Мудра притча про Любов, що годує сім’ю

Жила собі звичайна селянська сім”я. Чоловік і жінка. І жили вони з того, що вирощували яблука у своєму саду, а восени продавали їх.

Та сталося одного року, що селянин, занедужав і не зібрав урожаю. Чимало яблук зігнило. Що ж робити? Якщо не продати врожаю, то сім”я не виживе.

Християнин зібрав усі гнилі яблука і поїхав на ринок продавати те, що є. Благословила його жінка і сказала, що все буде добре. Так селянин і поїхав.

І от дорогою стрівся йому купець. Бачить той, що селянин їде дорогою на ринок, а його віз повний гнилих яблук. Поглянув купець і каже:

– Що ж це ти, дурню, робиш? Везеш на ринок гнилі яблука, коли в тебе їх ніхто не купить!

– Знаю, купче, знаю, – відказує селянин. – Але що маю робити? Продавати треба, бо ж загuнемо ми з жінкою.

– Еге, дістанеш ти від жінки, коли ні з чим повернешся з ринку. З’їсть тебе живцем!

– О, купче, про це ти не хвилюйся. Жінка золота у мене.

– А отакого, чоловіче, не буває! – відповідає купець.

– Та ще й як буває! Золота в мене жінка!

Тоді купець запропонував побитися об заклад:

– Ну що ж, чоловіче, посперечаймося! Зараз ми повернемося до тебе додому і скажемо, що яблука гнилі, ніхто їх в тебе не купив і жити вам не буде за що. Якщо жінка у тебе справді така, як ти кажеш, то ти виграв – віддам я тобі он той кошіль з золотом. А якщо ти брешеш і жінка зчинить тобі бучу, то я виграв, і заберу твого коня з возом? Згода?

– Згода!

І от повернулися вони до селянина додому. Він з порога в розпачі й каже жінці:

– Лихо, жінко! Не зміг я продати яблука! Горе нам узимку буде!

– Що ти, любий. Про що ти кажеш? Вернувсь, і то добре. Та ще гостя привів. Заходьте, зараз умитися вам дам і стіл застелю. Відпочинете і пообідаєте.

І от сіли вони за стіл, а жінка селянина за ним доглядає і аж сяє від радості. Купець же тільки й повертає розмову на не проданий врожай і як ця сім”я всю зиму жити буде. А жінка селянина йому постійно відповідає:

– Та налагодиться якось усе, проживемо! Тепер головне, щоб чоловікові і гостю добре було.

Довго вони так сиділи. Врешті-решт купець зрозумів, що програв суперечку. Витяг він свій кошіль і каже:

– Так, чоловіче, немало бачив я на цьому світі, але такої золотої жінки, як у тебе, не бачив. Правду ти казав.

От твої гроші і живіть щасливо!

Читайте також: Коротка притча про любовні листи, сповнені хвилювання

Джерело.