Ми були одружені 13 років, а знали одне одного усі 20. Рік тому чоловік пішов від мене. Просто зібрав речі, а точніше, попросив мене зібрати й пішов, а потім протягом року їх повільно забирав

Я так мало піклувалася про нього, за його словами, що він аж ніколи не ходив по магазинах і речі можна було вивозити вантажівкою. Пішов залишивши мене з боргами по квартирі, з іпотекою та іншими побутовими проблемами.

Що правда, він платив синові за мобільний зв’язок, харчування в школі й навесні 3 місяці оплачував секції по боротьбі та хокею. Вітаміни купляв, які я замовляла для дитини, 2000 дав на одяг до школи й попросив сфотографувати що купили, раптом я щось собі придбала.

Аліменти, звичайно, не платив. Під час карантину мені прийшлося переїхати в менший, недорогий офіс. Так сталося, що він був поруч з офісом чоловіка. Торгівля була зовсім поганою і я попросила його перераховувати аліменти щомісяця. Він визначив їх як половину мінімальної зарплати. Я була рада з цього приводу, адже це була як раз сума оренди. Але орендна плата не платилася, як і аліменти й відповідно орендодавець закрив мені доступ до приміщення до тих пір, поки я не заплачу. Мої переконання, що, мовляв, як заробити, якщо доступ до товару закритий, не дали ніяких результатів. Ледве домовилася віддавати частинами.

Прийшовши віддавати саме цю частину коштів, я попросила відкрити офіс, щоб впевнитися, що весь товар на місці. А орендодавець послав мене до чоловіка, мовляв, нехай відкриє директор, виявилося, що ці приміщення належать чоловіковій фірмі. І тут мене понесло.

Виявляється, у мого чоловіка був доступ до цієї кімнати, а я навіть не могла зайти, щоб продати товари, за що ми з сином жили, тільки один Бог знає. Треба сказати, що моїх батьків не стало вже давно і чекати допомоги не було від кого, родичі всі далекі. І тоді, під впливом гніву я розказала йому все, що накипіло. На що він досить спокійно сказав: “Тепер вже точно кінець нашим стосункам, занесу тебе в чорний список, ти самозакохана егоїстка”.

Я оторопіла від того, що почула. Моя самооцінка не низька, хоча сумніви інколи бувають. Але що я егоїстка. Я заробила на будинок, два джипи, йому і собі, постійно у відрядженнях, а його зарплату ніколи й в очі не бачила, тільки продукти інколи просила купити, і то молоко та хліб.

Він, звичайно, не лежав на дивані, працював, в компанії його матері, але зарплату мав невелику. Я кохала його, не зраджувала, все в будинок, в сім’ю, планувала всілякі поїздки на машині з сім’єю, літали на відпочинок на море, все моїм коштом. Загалом, сім’я була сенсом мого життя. Я вважала свого чоловіка другою половинкою і найближчою людиною.

Як ви вже зрозуміли, я не зі слабких. Але все ж таки я жінка, доглядала за собою, привабливої зовнішності. І лояльна, і ласкава. Але образлива і дуже вимоглива.

Цілий рік після розлучення намагалася прийти до тями. Тільки почала жити, а тут виявляється я егоїстка!